31 липня 2026 року Музей української книги Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки імені М. С. Грушевського перетворився на простір розмови про сучасну українську прозу, природу творчості та психологію людських амбіцій. Тут відбулася презентація нового роману Катерини Зінов’євої «Зубри», що побачив світ цього року у видавництві Yakaboo Publishing.
Замість традиційної зустрічі з автором гості отримали можливість долучитися до живого онлайн-діалогу. Письменниця спілкувалася з одеською аудиторією наживо, відкриваючи маловідомі сторінки роботи над романом — від першої ідеї до останніх редакторських правок. Модерувала розмову літературна оглядачка, журналістка та провідна фахівчиня Музею української книги Вероніка Стягайло.
Вже з перших хвилин стало зрозуміло: «Зубри» — це історія, яка не обмежується жанровими рамками трилера. Перед читачем постає замкнений простір карпатського котеджу, куди приїздять п’ятеро молодих письменників. Вони сподіваються знайти натхнення, однак знаходять рукопис, що дивовижним чином знає про них більше, ніж вони готові розповісти самі. Коли вигадка починає збігатися з реальністю, атмосфера творчого ретриту поступово перетворюється на психологічну пастку.
Під час розмови Катерина Зінов’єва зізналася, що спочатку дія роману мала відбуватися у Києві. Однак усе змінила одна мандрівка Карпатами. Саме після походу на полонину Смотрич письменниця зрозуміла, що відчуття ізоляції, тиші й величі гір створюють ту емоційну напругу, без якої ця історія не могла б існувати. Так місцем подій став котедж поблизу Дземброні.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Авторка наголосила, що для неї було важливо не лише побудувати інтригу, а й дослідити психологію творчої людини. У центрі роману — страх залишитися непоміченим, бажання здобути визнання, прихована конкуренція та болісне прагнення відповідати чужим очікуванням. «Мене цікавило, що відбувається з людиною, коли її найпотаємніші страхи перестають бути таємницею», — саме навколо цієї ідеї, за словами письменниці, поступово вибудовувалася історія.
Розмова в музеї вийшла далеко за межі сюжету книги. Йшлося про письменницьку майстерність, про відповідальність автора перед читачем і перед самим собою, про те, чому література здатна не лише розважати, а й ставити незручні запитання. Особливий інтерес аудиторії викликала тема творчих криз і так званого синдрому самозванця — стану, який добре знайомий багатьом людям творчих професій і який став одним із важливих психологічних мотивів роману.
Учасники презентації також обговорили художні особливості «Зубрів». Літературна оглядачка Вероніка Стягайло звернула увагу на вдале поєднання герметичного детективу, психологічної прози та містичної атмосфери, що не зводиться до ефектних сюжетних поворотів, а працює насамперед через характери персонажів і поступове наростання внутрішньої напруги.
Наприкінці зустрічі прозвучало чимало запитань — про джерела натхнення, письменницьку дисципліну, створення персонажів і нові творчі задуми. Онлайн-формат не став перепоною для живого спілкування: навпаки, розмова вийшла щирою, відкритою й невимушеною.
Презентація «Зубрів» стала ще одним свідченням того, що Музей української книги впевнено утверджується як простір, де народжується діалог між автором і читачем, а сучасна українська література перестає бути лише книжкою на полиці — вона стає приводом для роздумів, дискусій і нових відкриттів.
