Не буде перебільшенням, коли б сказати: образ України упродовж останніх місяців сприймається у світі цілком інакше, ніж то було до 24 лютого 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабну війну проти українського народу.
Це ілюструє наступний факт. Нещодавно на землях Німеччини відбулось примітне дійство – Дні української культури. Воно проходило в м. Едінген-Неккаргаузен, що неподалік від Гайдельберга та Маннгайма, хоч адміністративно належить до округу Карлсрує в Баден-Вюртемберг. Святковим девізом служило гасло: «Віра. Надія. Приязнь». Важливо, що організатором заходу виступило не державна установа, а одне подружжя: Яна Грицай та Маттіас Лоозе. Варто наголосити: в їхніх особах маємо своєрідний острівець українства. І це не дивно, бо ж витоки роду Яни Грицай нуртують у Франковому краю, де народилися Остап Грицай (1881-1954) та Дмитро Грицай (1907-1945). Так, Яна Грицай тривалий час проживає далеко від України, проте зберегла її громадянство. Де б вона не мешкала, в Німеччині чи Швейцарії, вона ніжно й трепетно ставиться до Вітчизни. Напевно, нестримний потяг творити добро, незламна віра в перемогу світла над темрявою, – усе це й творить духовний ген, що нуртує в її душі. До речі, їй належить дисертаційна праця про особливості вищої освіти в недержавних осередках Німеччини й України. Окремі публікації побачили світ у багатьох авторитетних наукових виданнях, у т.ч. українських. Одне слово, вона має свої заслуги у різних духовних ділянках, зокрема, в педагогіці та художньому перекладі. Натомість Маттіас Лоозе досягнув успіхів як історик, політолог та правник. Відрадно, що подружжя об’єднує устремління зміцнювати взаємодію німецької та української культур. Звідси – їхня ініціатива організувати фестиваль «Дні України в Німеччині» у рамках програми «Дія – спільнота небайдужих». У спеціально виданому проспекті підкреслено: «Зібрані кошти прагнемо передати жертвам війни в Україні і водночас привернути увагу до тих жахливих наслідків, що спричинила війна Росії проти України».
Проведення названого фестивалю належить до вдалих проєктів, покликаних знаходити повсюди небайдужих у боротьбі за справжній мир, за свободу суверенного українського народу. В урочистій залі не було порожніх місць. Кольорове оголошення, що служило афішою, виокремлювало імена активних учасників. Зокрема, тут відомий дипломат із Швецарії Тім Гулдіманн, знаний актор Себастіан Антон з Кельна (свого часу виступав зі сцени Одеського театру), митець-фотомайстер Олександр Чекменьов з Києва, композитор і піаніст, уродженець Грузії Паата Думурішвілі, дві уродженки з білорусії – співачка Дарія Ленц (меццосопрано), майстриня гри на цимбалах Валентина Батура. Представляти українське письменство був запрошений вчений-германіст, професор Дрогобицького університету Микола Зимомря (1946), автор прозових книжок «Джерела вічної краси» (1996), Долі в людях» (2006), «Час і життя» (2012), «Дзвін для анголів» (2014), «Поромінці студеного сонця» (2015), «Образки Срібної землів» (2016), «Синя веселка» (2017), «Політ життєвої мрії» (2018), «Зелене відлуння» (2021). Його збірка оповідань і новел побачила світ в адекватних німецькомовних перекладах Яни Грицай («Beobachtungen aus dem Gruenen“, 2021), власне, напередодні 75-річчя прозаїка. Доречно підкреслити: Себастіан Антон як декламатор вдало наблизив слухачам німецькою мовою цикл творів українського новеліста в інтерпретації Яни Грицай, у т.ч. «Буханець хліба», »Сльози на мальвах», «Зла тінь».
Сцену та стіни зали прикрашали зразки українських народних промислів, а також численні фотографії уродженця Луганська Олександра Чекменьова – його особисті свідчення того лихоліття, що принесла повномасштабна війна путініської Росії в мирну Україну. Окремі світлинки доповнювали фантастично-казковий сюжет твору Яни Грицай «Добродійка Воленька та годинник Перемоги». Йдеться про захопену розповідь про подолання темних сил, що не раз і не два спиняли розквіт людства. Це – своєрідний перегук із трагічною сучасністю, воєнними драмами, що випали на долю українців за сучасних умов. Постійно лунали оптимістичні мелодії у виконанні Дарії Ленц, Валентини Батури та Пеати Демурашвілі.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Так, благодійний фестиваль «Дні української культури в Неккаргаузен», без сумніву, вдався. На обличчях присутніх віддзеркалювалося світло содідарності з мужніми українцями. Свято утвердило начала віри, надії, приязні. Воно демонструвало зриму потребу в щоденному зміцненні боротьби, яку веде український народ за свою незалежність в умовах жорстокої війни з боку путінської Росії проти України.
Прес-служба Львівської обласної організації НСПУ