21 червня о 16.00 в Публічній бібліотеці імені Джамбула Джабаєва (Централізованої бібліотечної системи Подільського району), що знаходиться за адресою вул. Перемишльська 11/13 відбудеться літературний захід присвячений пам’яті видатного казахського поета, імʼя якого носить бібліотека.
Гості заходу зможуть дізнатися більше про роль Джамбула Джабаєва в українсько-казахському діалозі. Також в онлайн-режимі доєднаються учасники з Казахстану.
Захід відбудеться за підтримки народного депутата України, голови міжпарламентської групи дружби «Україна-Казахстан» Сергія Нагорняка.
Довідково: Жамбил Жабаєв (28 лютого 1846 – 22 червня 1945) – казахський народний співак-акин.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
«Доля Жамбила Жабаєва завжди була повʼязана з Україною. Він захоплювався українським фольклором і літературою, схилявся перед творчістю Тараса Шевченка. Ставши вже визначним акином, він на честь 125-річчя великого Кобзаря написав поему «Пісня про Тараса». Та й український народ шанує і памʼятає Жамбила. На його честь у Києві названа одна з вулиць, у парку «Нивки» встановлений пам’ятник поетові. Є і його імені бібліотека у столиці України.
В окремих творах Жамбила звучать мотиви приязні і любові до України. Відомий український поет Терень Масенко разом із письменником Олексою Десняком були делегатами Другого зʼїзду письменників Казахстану 1938 року. Тоді ж вони побували в гостях у Жамбила. Ось як Терень Масенко описує самого акина: «Жамбил одягнутий у барвистий халат поверх звичайного міського одягу. Він сидить на килимі, простеленому на долівці, по-казахському склавши ноги. Бровами й очима схожий на степового беркута, мовчазно, але з пильною увагою дивиться, як входять і сідають гості. Іноді на мить спиняється уважним і гострим поглядом на чиємусь обличчі. В його зорі — розум, спокій, стримана й гостра цікавість. Очі сині і такі ясні! Майже сто літ життя не залишили в погляді печаті втоми, старості..». Казахський народ дав Жамбилу, своєму співцеві, шанобливе імʼя Джане. Всі його так називали. Згадали, що минулого року в цій самій юрті були гостями Жамбила наші земляки — поети на чолі з Павлом Тичиною. Вітаючи українських гостей, Жамбил проспівав свій вірш «Павлу Тичині, моєму синові». У Києві товариші з веселими жартами розповідали, що Жамбил цілком серйозно подарував Тичині верблюда…»
З книги «Жамбил Жабаєв. Дорога в степу»