21 березня в Будинку письменників відбувся літературно-мистецький захід, присвячений ушануванню пам’яті великого українського поета Максима Рильського.
На урочистість завітали відомі українські письменники і шанувальники творчості знаного поета, зокрема: Петро Засенко, Олександр Шугай, Леонід Петровський, Тетяна Фольварочна, Микола Владзімірський, В’ячеслав Гук, Іван Гайворон, Петро Саноцький, Михайло Наєнко, Ніна Шаварська, Борис Пономаренко, Микола Гриценко, Валентина Козак, Тетяна Левицька, Віктор Оліфіров, Світлана Касьяненко та інші.
Модератором заходу була заступниця голови НСПУ Тетяна Фольварочна. Вона докладно розповіла про життєвий і творчий шлях великого поета, про його непересічну особистість як людини-філософа, науковця і перекладача, оскільки саме Максим Рильський як поет і перекладач відкрив українському читачу дуже багато творів зарубіжних поетів.
Т. Фольварочна зауважила, що М, Рильський дуже любив природу. Цю любов до прекрасного він як митець проніс через усе своє життя, бо природа надихала його на нові тори, наснажувала духовно й фізично, тому його поетична збірка «Голосіївська осінь», яка вийшла друком 1959 року, буза звернена до звичайних людей-трударів і сповнена невичерпної життєвої мудрості. У цій книжці поет осмислює людське буття, розмірковує про життя і смерть, сміливо й правдиво висвітлюючи ці вічні теми, про призначення людини на землі тощо. Також вона розповіла про маєток родини Рильських на Житомирщині, зазначила, що поезія Максима Рильського – це поезія найвищого ґатунку, яка надихає і дарує іншим митцям потужну творчу енергетику. Т. Фольварочна прочитала вірш М. Рильського «Яблука доспіли, яблука червоні!». За її словами, кожен із нас, українських митців, причетний до родини Рильських, бо для всіх нас його світле ім’я є символом потужного поетичного слова.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
На заході виступив відомий поет Петро Засенко. Він із теплом у словах пригадав Максима Рильського, який був людиною простою і доброзичливою, бо він належить до тих поетів, які не мають зайвих слів, а його поетичні твори – як безмежне весняне поле, що квітне й ніколи не перецвітає. А так може поєднати слова тільки справжній митець. П. Засенко прочитав вірш М. Рильського «На білу гречку впали роси…».
Письменник і науковець Михайло Наєнко розповів, що вперше зустрів Максима Рильського 1961 року – і він здався йому вельми щирою й простою людиною. М. Наєнко повідомив, що на честь видатного митця в Київському університеті ім. Т, Г. Шевченка заснував літературну студію імені Максима Рильського, а також літературний конкурс для творчої молоді «Жива троянда», бо це дає потужний творчий старт українським поетам-початківцям. Також він пригадав і похорон М. Рильського, над труною якого тоді стріляли з рушниць, що було виявом найвищої почесті з боку влади, проте радянська влада так тоді й не збагнула, що не змогла приручити й уярмити ні серця, ні душі видатного митця. М. Наєнко прочитав вірш М. Рильського «Ластівки літають, бо літається…».
Поетка Тетяна Левицька прочитала свій вірш, присвячений М. Рильському, «А по той бік війни…». Поетеса Світлана Касьяненко прочитала власний вірш про наше жахне сьогодення – «Німа від болю, глуха від крику…» і теж присвятила його видатному поетові.
Також на заході виступила й знана в України поетка Валентина Козак. Вона докладно розповіла, як уперше, ще будучи дитиною, побачила разом трьох українських велетів красного слова – Андрія Малишка, Остапа Вишню і Максима Рильського. І та давня зустріч стала для майбутньої поетеси знаковою, бо ніби благословила на подальший творчий шлях, визначивши її долю наперед. Вона також звернула увагу, що у своєму видатному вірші «Яблука доспіли, яблука червоні!» Максим Рильський бачив вільну незалежну Україну, дуже природно поєднавши разом в одному рядку вірша два кольори, ніби кольори українського прапора:
Гей, поля жовтіють, і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить…
Поцілуй востаннє, обніми востаннє;
Вміє розставатись той, хто вмів любить.
Своїми спогадами про видатного митця поділився й письменник Олександр Шугай. Він розповів, що дружня підтримка Максима Рильського привела його колись в українську літературу. Він прочитав свої твори «Сивина» і «На смерть поета». Останній вірш він присвятив світлій пам’яті Максима Рильського.
Поет Борис Пономаренко розповів, як Максим Рильський заснував у селі Романівка, що на Житомирщині, школу і як викладав у цій школі українську.
На заході відомі українські поети прочитали вірші Максима Рильського, зокрема «Зелена піна лісу молодого…», «У теплі дні збирання винограду…», «Тут цілий день, у казанах закутий…», «Поцілунок», «Запахла осінь в’ялим тютюном…», «У пущах, де лише стежки звірині…», «Тополя», «Вечір напровесні», «Суворих слів, холодних і шорстких…», «Біжать отари, коні ржуть, реве…», «За стінами холодна віє ніч…», «Людськість» тощо.
Завершуючи поетичний вечір, письменниця Тетяна Фольварочна підсумувала, що у цей надскладний для України час, коли ворог напав на нашу землю, поезія Максима Рильського звучить потужно й мужньо, бо він як видатний український поет доклав багато зусиль, аби підтримати імідж України у світі, а тепер його оригінальні поетичні твори й переклади служать ясною зорею в чорному од війни українському небі, тому пам’ять про поета вічно житиме в душах і серцях українців.
Пресслужба НСПУ
Фото – Пресслужба НСПУ