11 березня в Актовій
залі головного корпусу Київського національного університету відбулося урочисте
засідання з нагоди 199-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка.
Щорічно Шевченківські дні в Київському національному університеті
відзначаються урочисто й по-науковому плідно. Так, уже стало доброю традицією
запрошувати відомих культурно-громадських діячів до щирої розмови, влаштовувати
святковий концерт у головному корпусі Університету, а також проводити
Міжнародну науково-практичну конференцію в Інституті філології. 2013 рік не
став винятком.
11 березня до Актової зали Червоного корпусу завітали
шановні гості урочистого засідання – лауреати Шевченківської премії цього і
попередніх років. У президії головував ректор Київського університету акад.
Леонід Губерський. «Наш Університет уже 75 років носить ім’я всесвітньовідомого
українського пророка. Тому справою честі для нас є достойно вшанувати пам’ять
цієї великої Людини», –
відкрив засідання ректор і розповів про масштабну підготовку навчального
закладу до святкування 200-ої річниці від дня народження Тараса Шевченка, яка
бере старт вже сьогодні. Оголосивши членів президії, Леонід Васильович надав
слово відомому поету, перекладачу, дійсному
член НАНУ, голові Комітету з Національної премії України імені Тараса
Шевченка
Борису Олійнику.
«Цьогоріч як ніколи
конкуренція була запеклою. З поданих робіт жодна не була провальною, всі
вражали високою якістю. Тому я думаю, що кандидати, які пройшли нинішнє сито, є
найдостойнішими», – поділився враженнями від роботи в комісії Борис Ілліч.
Голова комітету коротко охарактеризував риси творчої натури кожного з трьох
лауреатів 2013 року. Так, на його думку, поет Леонід Горлач «виділяється тонким
відчуттям музики слова», «жорсткістю, кутастістю строфи», «чіткими інвективами,
адресованими нашим можновладцям»; художник Петро Печорний – «людина спокійна,
яка працює чесно», «прекрасний науковець»; режисер Дмитро Богомазов – «чудовий
театральний педагог і постановник». «Це люди, з якими можна спокійно йти, не
боячись, що хтось з них підступно вистрілить у спину», – підбив підсумки свого виступу Борис Олійник.
Про непересічне значення
Тараса Шевченка для українського мікро- та макросвіту вів мову письменник,
лауреат Шевченківської премії 1980 року, Герой України Юрій Мушкетик. «Диво
дивне, як хлопець із забутого Богом і людьми села, де єдиною книжкою були Четьї
Мінеї, а вчителем – диякон-пияк, зміг піднестися до рівня енциклопедистів і
перевершити їх», – почав свій полум’яний виступ Юрій Михайлович. Письменник
глибоко переконаний, що Тарас Шевченко з його нетлінними ідеями був завжди на
часі для українців, особливо зараз, коли «все менше в Україні стає українців,
коли вона зменшується, як шагренева шкіра, а її мову топчуть недолюдки».
«Шевченкова криниця випоїла духовно всіх нас», й тому, вважає Юрій Мушкетик, ми
маємо сили опиратися наступу на українські святині й боротися за гідне життя на
власній Батьківщині.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Після коротких виступів
лауреатів Шевченківської премії розпочався урочистий концерт, у якому взяли
участь музичні колективи й співаки Національної заслуженої капели бандуристів України, Київського інституту
музики ім. Р.М. Глієра, Національного академічного народного хору ім. Г. Верьовки, а також ансамбль української народної
музики Інституту філології – «Роксоланія».
Анна Мукан