Дмитро ПОНАМАРЧУК
Таких людей у Києві, як вона, лише п’ятеро на тримільйонне місто. (Є, правда, ще одна, але вона поїхала на заробітки в Португалію).
У дитинстві Ніна любила японське аніме та наполегливо мріяла синхронно перекладати мультики. Вона поступила на відділення японської мови Київського університету. П’ять років жила й училася на східному острові Хонсю – в японському місті Токіо.
Зрештою, у 2017 році в Ніни Баликової вийшла перша книга й одразу у твердій обкладинці, чудове художнє оформлення, на 392 сторінки, у престижному столичному видавництві «Либідь». Книга потрапила на виставку японської культури у Мистецькому Арсеналі й була зауважена японським послом.
Третього квітня Ніна представила книгу-збірку оповідань і легенд «Нотатки знічев’я» на Творчому об’єднанні перекладачів «Прометей», традиційне засідання якого відбулося на Банковій, 2 у Будинку письменників.
У книзі власноручні Нінині переклади Хенко-хоші. Цей японець, письменник і філософ наприкінці ХІІІ – у першій половині ХІV століть писав таке, що називається не проза й не поезія, а «потік свідомости». До цього «потоку» Европа прийшла колись пізніше. Перекладати українською японську свідомість – це як чути метелика й те, чого хоче сакура, коли цвіте. Тобто для людини це незбагненно. А Ніна зрозуміла й переклала, та й іще вишуканою солов’їною.
Ніна Баликова працює лаборанткою у Шевченковому університеті, в кабінеті синхронного перекладу. За 5 100 грн на місяць. Це без вирахування податків. До Нового року зарплатня взагалі була 4 500 грн.
За книгу перекладів японського класика Хенко-хоші Ніна Баликова удостоєна урядової Премії імені Максима Рильського – 20 тис. грн. (Українською цей середньовічний японець друкується вперше).
Я відкриваю книгу Хенко-хоші й читаю: «Марні зміни гірші за відсутність змін». До біса по-сучасному сказав древній японець, чи не так?
Переклала Ніна Баликова з давньояпонської – мови складної й дивовижної. Тлумачів подібного рівня в Києві сьогодні лише п’ятеро. Унікальних людей усюди обмаль, але вони є. Вони спускаються у метро на одному з нами ескалаторі й виходять на зупинці змін, які мають бути немарними, а ми їдемо далі.
На презентації книги виступив голова Спілки письменників Михайло Сидоржевський і красно подякував Всеволодові Ткаченку, голові Об’єднання перекладачів, що запросив шанувальників Слова на унікальну зустріч з унікальною Ніною Баликовою з унікальною книгою. До речі, її у продажу вже нема.
Фото Петра Яремчука
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал