Україна – Болгарія: перегук історії

213

Третього березня Республіка Болгарія відсвяткувала
одне з найбільших своїх свят: День визволення від османської неволі. Цьогоріч –
132-у річницю.

Усього 132 роки свободи і майже 500 років
безперервної боротьби з турецьким рабством. Звичайно ж, самотужки маленькій
Болгарії було не під силу скинути важке ярмо наруги над вірою і
самоідентичністю.

Та тільки наприкінці XIX століття, після жорстокого придушення Квітневого повстання 1876 року,
Європа здригнулась і відгукнулась на страждання болгарського народу голосом
Гарибальді в Італії, Достоєвського і Тургенєва в Росії, Оскара Уайльда в
Англії.

А у Франції Віктор Гюго присоромив просвічену
Європу за те, що вона не помічає, як на її очах нищиться цілий народ, і
закликав покласти край стражданням «цього маленького героїчного народу».

Однак дипломатичні зусилля Європи виявилися
марними. Туреччина відмовилась надати Болгарії самоврядування і гарантувати
населенню громадянські права.

Відтак Росія, яка завжди була
головним ворогом Османської імперії і змагалась із нею за вплив у регіоні,
взяла на себе відповідальність діяти в односторонньому порядку, проголосивши у
квітні 1877 року війну Туреччині.

Про результати спільних дій слов’янських народів,
про активну участь українських полків і кращих представників українського
народу, про історію укладення Сан-Стефанського миру як вирішального документу
для звільнення балканських народів від османського поневолення, і про подальший
розвиток уже вільної Болгарії розповідали учасники круглого столу, який
відбувся нещодавно у відділі документів іноземними мовами Національної
парламентської бібліотеки України.  

Зустріч була зініційована
і організована Товариством «Україна-Болгарія», Національною парламентською
бібліотекою України, Українським комітетом славістів, кафедрою слов’янської
філології і Центром славістики Інституту філології Київського національного
університету імені
Тараса Шевченка, Інститутом славістики і
міжнародних відносин Київського славістичного університету, Київським товариством болгарської культури
“Родолюбіє” за участі представників посольства Болгарії в Україні.

Після вступного слова Президента товариства “Україна –
Болгарія”, Посла Миру, академіка Української Академії русистики, доктора
філософії, професора  Ю. І. Сєдих і
короткої промови першого секретаря Посольства п. Веселіна Узунова з
повідомленнями виступили: кандидат історичних
наук, віце-президент Товариства «Україна-Болгарія»    
М. В. Знаменська,  доцент Київського славістичного університету,
вчений секретар Українського комітету славістів В.
О. Захаржевська, викладач кафедри слов’янської філології
Київського Національного університету імені
Тараса Шевченка Xристо Манолакєв, завідуюча кафедрою педагогіки та управління освітою Київського  славістичного університету, професор Л.І.Вятчаніна-Стоянова,
кандидат історичних наук, член
правління Товариства “Україна-Болгарія”,
член правління Київського товариства болгарської культури
“Родолюбіє”  К. К. Потапова, викладач кафедри слов’янської філології Інституту
філології Київського Національного університету імені Тараса Шевченка Т. С. Доценко, поет, прозаїк, публіцист і перекладач О. Д. Бакуменко.

Ліричну ноту на завершення
засідання вніс відомий український поет, член правління Товариства
«Україна-Болгарія» і Київського Товариства болгарської культури «Родолюбіє» М.
Ф. Сингаївський, який прочитав кілька віршів у власних перекладах з болгарської
мови.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!