В Україні дев’ять із десяти ЗМІ покладаються на гранти, переважно від USAID. Третина видань отримують понад 75% свого фінансування з американських джерел. 50% видань залежать від підтримки США щонайменше на половину свого бюджету. Без поновлення фінансової допомоги протягом наступних шести місяців, більшість видань будуть змушені закритися.
Наприкінці 2022 року я стояв біля зруйнованого бомбами телевізійного центру у Києві. Вікна були розбиті. Стіни були пошкоджені осколками від російських снарядів. Усередині жменька журналістів тулилися у темряві — без опалення та світла. Ця редакція вижила не за рахунок реклами чи підписки, а за рахунок іноземної допомоги — здебільшого зі Сполучених Штатів. Сьогодні цей порятунок зникає. Тихо. Систематично. А разом з ним незалежні ЗМІ України опиняються на межі зникнення. Про це йдеться в авторській колонці Мухаммада Тахіра, старшого наукового співробітника Євразійського центру Атлантичної ради та колишнього керівника Радіо Свобода на сторінках Newsweek, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.
Мухаммад Тахір
У січні 2025 року США раптово припинили 90% своєї гуманітарної та соціальної допомоги Україні. Жодного прес-релізу. Жодного виправдання. Лише заморожування фінансування, зокрема місцевих ЗМІ, яке здійснюється через USAID та його партнерів-виконавців. Це мовчання коштує життів. І руйнує інформаційний фронт України.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Преса на межі
Передові ЗМІ — останній захист України від кремлівської дезінформації — постраждали найбільше. Через три місяці після початку заморожування фінансування зі США, вони не просто борються, а тонуть.
Візьмемо, наприклад, інтернет-видання «Вгору» у Херсоні та «НикВести» у Миколаєві. Обидва можуть зникнути. І коли це станеться, тиша не настане. За нею пролунає голос Росії.
Тому що Кремль вже заповнює порожнечу.
4 квітня 2025 року Міністерство оборони Росії опублікувало допис у Telegram, у якому стверджувалося, що внаслідок «високоточного удару» у Кривому Розі загинуло 85 українських військовослужбовців та західних інструкторів. Його миттєво підхопили російські державні ЗМІ та прокремлівські Telegram-канали — це часто єдині «джерела інформації», які доступні на окупованих українських територіях.
Але правда була зовсім іншою.
Ракета насправді влучила у дитячий майданчик та сімейний ресторан у рідному місті президента України Володимира Зеленського. Загинули 20 мирних жителів, дев’ять з яких — діти. Місцеві журналісти прибули на місце події за лічені хвилини, документуючи хаос.
«Уявіть, якби не було місцевих ЗМІ. Це був звичайний район. Жодних солдатів. Жодних цілей. Без місцевого висвітлення люди в США та за їх межами запитували б: нам вірити Києву чи Москві?», – каже Олег Деренюха, співзасновник «НикВести».
Цифрова пропагандистська машина Росії
Цей удар – лише один із прикладів зростаючої дезінформаційної війни Росії. Маючи глибокі кишені, Москва будує фальшиві українські медіа-канали на соціальних платформах.
Один із таких каналів, Truthful Mykolaiv, вдає з себе місцевий, але просуває кремлівські наративи.
«Тон виважений, мова знайома. Але послання завжди одне й те саме: довіряй Москві, сумнівайся в Києві», – підкреслює Деренюха.
Ось чому «НикВести», які засновані у 2009 році та з 4,5 мільйонами відвідувань у 2024 році, переважно з Одеси, Херсона та Миколаєва, є життєво важливим виданням, яке знаходиться на межі закриття.
«Ми вичерпуємо наші останні резерви. Якщо фінансування не відновиться, ми не доживемо до квітня 2025 року», – підкреслив Деренюха.
Ще одне місцеве інтернет-видання «Вгору» у Херсоні, спіткала та сама доля. Це одне з трьох незалежних видань, що досі існують у регіоні, який значною мірою перебуває під російською окупацією.
«Ми припинили роботу фрілансерів, урізали зарплати та призупинили великі проекти. Більше жодних документальних фільмів. Більше жодних розслідувань. Просто виживання», – повідомила редакторка Ілона Коротіцина.
Журналістика в Україні вмирає
З моменту повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, Україна втратила 329 ЗМІ – знищених бомбами або зруйнованих внаслідок економічної кризи. 57 журналістів загинули. Доходи від реклами зникли. Редакції перетворені на руїни. А грантове фінансування – їхня єдина надія.
«В Україні дев’ять із десяти ЗМІ покладаються на гранти, переважно від USAID. Третина видань отримують понад 75% свого фінансування з американських джерел. 50% видань залежать від підтримки США щонайменше на половину свого бюджету. Без поновлення фінансової допомоги протягом наступних шести місяців, більшість видань будуть змушені закритися», – зазначила Жанна Кавельє, керівниця відділу Східної Європи та Центральної Азії організації «Репортери без кордонів».
Захід поступається Росії наративом
У той час, як українські редакції занепадають, втручається Москва. Кремль витрачає мільярди на RT, Sputnik та легіони інфлюенсерів у Telegram, щоб формувати громадську думку. Щодня вони звинувачують Київ у війні та називають підтримку Заходу даремною.
Тепер, припиняючи фінансування українських ЗМІ, Захід допомагає Росії.
Це не просто політична помилка, це інформаційна капітуляція. Ми передаємо Росії наратив, залишаючись осторонь.
Це нищівний удар по довірі до Заходу. Ми кажемо українцям, які ризикують своїм життям заради демократії, що наша підтримка може зникнути разом із бюджетною лінією. Ми також відмовляємося від основних стовпів демократичної стійкості — правди, підзвітності та вільної преси — і демонтуємо медіа-екосистему, яку допомогли побудувати.
І не помиляйтеся — коли ці засоби масової інформації зникнуть, вони не відновляться. Журналісти покинуть професію. Місцева аудиторія перейде до платформ, на яких домінує Росія. Дезінформація заповнить кожну прогалину.
Час спливає
Я провів 18 років на Радіо Свобода. Я робив репортажі із зон бойових дій та автократій. Я бачив, як правду приховували у режимі реального часу. Але ніщо не деморалізує більше, ніж спостерігати, як твої союзники покидають поле бою.
Ще не пізно діяти.
США можуть відновити фінансування. Вони можуть стабілізувати зруйнований медіаландшафт України. Вони можуть усвідомити, що журналістика у воєнний час є бронею. Правда – це щит. Вона захищає цивільних так само надійно, як шоломи чи бронежилети.
Бо коли правда замовкає, залишається лише брехня.
Ми не повинні відмовлятися від українських мас-медіа. Ми не повинні відмовлятися від правди.
Не зараз. Ніколи.