24-28 лютого у американському місті Х’юстон, штат Техас, відбуватиметься міжнародний фестиваль відеопоезії “REELpoetry/HoustonTX” 2021. Поетка зі Львова Софія Ленартович презентує там свою роботу «Після/After» та позмагається за головний грошовий приз конкурсу.
Про це повідомляє artefact.org.ua.
“REELpoetry/HoustonTX” 2021 – це міжнародний фестиваль відеопоезії, що цьогоріч відбувається онлайн з 24 до 28 лютого у Х’юстоні, але доступний глядачам у будь-якому куточку світу. Кожен охочий зможе переглянути короткометражні фільми в чотирьох різних категоріях, що заздалегідь відібрало журі, а також поспілкуватися наживо з авторами та режисерами стрічок, долучитися до воркшопів, панельних дискусій та читань із сімома відомими кураторами й митцями. Доступ до фільмів відкритий до 6 березня.
Команда фестивалю створила платформу, де представити авторське кіно зможуть як професіонали, так і початківці у сфері відео-арту. Лейтмотивом заходу стала рефлексія митців на теперішні події з боку соціуму, політики, довкілля та особистого досвіду.
Софія Ленартович – молода мисткиня зі Львова, авторська відеопоезія якої уже ввійшла до шорт-листів кількох міжнародних фестивалів. Сама дівчина здобуває фах архітекторки в Національному університеті «Львівська політехніка» і паралельно створює культурні продукти в таких сферах, як: література, живопис, відео-арт та перформанс. Дебютний показ її короткометражного фільму «Після/After» за кордоном відбудеться вже цієї п’ятниці, 26 лютого, о 18.30 у межах онлайн-фестивалю “REELpoetry/HoustonTX” 2021. Серед учасників із 26 країн Софія є єдиною представницею з України. Авторка вирішила залишити у відео оригінальний текст українською мовою, але додала до нього субтитри англійською. Відеопоезію Софії номінували на приз глядацьких симпатій, але їй потрібно зібрати якомога більше голосів, щоб увійти у трійку лідерів та отримати грошовий приз розміром 250$. Мінімальна вартість квитка – 1$. Після того, як ви придбаєте його, на поштову скриньку вам надішлють лінк на голосування. Так, кожен зможе підтримати просування україномовного продукту на міжнародній культурній арені. Голосування буде завершено о 01.00 у неділю, 27 лютого.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У коментарі для журналістів “Артефакту” авторка розповіла, що відео знімала та монтувала на смартфоні:
- Я хочу довести, що мистецтво доступне кожному та за будь-яких умов. Воно є результатом креативного мислення та нестандартного способу вирішення проблеми. Як ви вже зрозуміли, бюджет таких відеоробіт просто відсутній.
Ідея зняти цю відеопоезію формувалася впродовж карантину, додає поетка:
- Коли нестримний потік подій та метушні припинився – усе, що залишилося, -це зосередити увагу на внутрішній трансформації, почути тихий голос зсередини, що давно потонув у тисячах вигуків та криків. Період не лише фізичної, а й ментальної самоізоляції від нав’язаних суспільством штампів, моделей поведінки та віковічних догм критично необхідний кожній людині в час інформаційної війни.
За словами Софії, текст та сюжет фільму частково автобіографічні:
- Моя мати працювала лікарем, але померла ще до спалаху коронавірусу. Вона була світлим янголом, котрий рятував не лише людські тіла, а й душі. На жаль, мама не змогла побороти пандемію невігластва, жорстокості та лицемірства оточуючих, але залишила світлу пам’ять по собі. Тепер я продовжую її боротьбу та не боюся ділитися своїм досвідом з іншими. Адже смерть завжди залишається поруч із життям, як би ми не уникали цієї теми. Тому я вирішила відмежуватися від перманентної погоні за невідомістю і чесно поговорити із собою, дозволити собі відчути найчарівніші та найжалюгідніші стани, прожити та відпустити їх. Бо усі страхи починаються та закінчуються у твоїй голові. Бо страх суспільного осуду – основа моралі, страх перед законами божими – основа релігії, страх – наймогутніший муніпулятор. Страх паралізує. Але вибір завжди залишається за тобою, друже, незважаючи на відправну точку. Важливо лише те, ким ти є зараз і ким станеш після…
Поетка пише під псевдонімом Софія Ленартович. Це дівоче прізвище її покійної мами в первинному варіанті, адже у період після Другої світової війни, під час перепису населення, воно було помилково змінено на Лернатович.
- Узагалі весь мій рід походить з Бойківщини (етнічна група в Карпатах). Мій прадід, котрий носив прізвище Ленартович, був розстріляний на очах у своїх дітей за те, що не виказав повстанців. Тому такий псевдонім – це своєрідна данина овіяному легендами, майже стертому історією, бойківському родові Ленартовичів.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.