В Українському Домі в Тбілісі відбулася низка заходів, приурочених до Дня української писемності та мови.
27 жовтня традиційно написали «Всеукраїнський радіодиктант національної єдності». Разом з українцями його писали й картвели, висловлюючи свою солідарність з Україною та її народом.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
29 жовтня пройшов поетичний вечір. Ведуча та натхненниця «Поетичної Лампи» Ольга Малиновська розповіла про задум і реалізацію: «У Тбілісі камерні поетичні вечори збирають в Українському домі в рамках Клубу “Під лампою” закоханих у слово, музику, щире спілкування. Я з Одеси, зараз живу в Тбілісі. Разом із новим містом прийшли нові знайомства, враження, можливості. Але особливу ідею привезла з собою — бажання створити простір, де люди могли би зустрічатися для того, аби бути разом, говорити, слухати, творити. Натхненням стали поетичні вечори в Батумі, в яких я брала участь, їх організовувала моя подруга з Житомира. На зустрічі приходили дуже різні люди. Хтось уже мав власні поетичні доробки, хтось лише зважувався прочитати перші рядки, хтось приходив слухати, відчути атмосферу, познайомитися. Ділилися віршами, читали поезію, грали на гітарі, співали. А найцікавіше: всі разом писали спільний вірш. Це творче дійство, в якому кожен міг залишити частинку себе. Іноді народжувалися романтичні рядки, іноді — дотепні, з гумором, несподіваними поворотами й веселими римами. Ніколи не знали, яким буде результат. Саме в цьому й принадність. Я так закохалася в цю концепцію, що, переїхавши до Тбілісі, захотіла відтворити. Так з’явилася важлива справа — організація камерних поетичних вечорів. Зустрічаємося раз або двічі на місяць. Це затишні заходи, де немає вимоги бути професійним поетом чи музикантом. Важливіше долучитися, відкритися, почути інших і, можливо, вперше поділитися власною творчістю. Для мене вечори — не лише про поезію. Це про людей, яким потрібне живе спілкування, про можливість знайти однодумців, відчути себе частиною спільноти. Особливо цінно, що такі зустрічі відбуваються в Українському домі — місці, де українців об’єднують не тільки спільні обставини, а й мова, культура, творчість, пам’ять і бажання підтримувати одне одного. Поезія має дивовижну властивість: допомагає сказати те, для чого бракує звичайних слів. У віршах можна залишити спогади про рідне місто, розповісти про любов, сум, надію, поділитися переживаннями,просто пожартувати. А коли слова звучать уголос, у колі людей, які готові слухати, виникає особливий зв’язок. Хочеться, щоб вечори лишалися саме такими — невимушеними, щирими, відкритими для нових людей та ідей. Щоб кожен міг прийти зі своїм віршем, піснею, гітарою чи просто гарним настроєм. А як немає власної поезії — не біда. Можна слухати, надихатися, бути частиною творчого гурту. Мрію, щоб традиція спільного вірша стала родзинкою зустрічей. Адже іноді найкращі рядки народжуються не за письмовим столом, а в розмовах, усмішках, музичних акордах і несподіваних римах. Можливо, саме з такого вечора розпочнеться нова дружба, з’явиться новий вірш чи просто залишиться теплий спогад».
30 жовтня відбулася зустріч в ініціативному просторі «Воля». Аудіостудію започаткувала Юлія Сергієнко, яка вимушена була покинути свій дім у Слов’янську. Особливо цінно, що Юлія навіть не проживає в Тбілісі, але щотижня приїздить, працюючи над реалізацією задуму.
Пані Юлія пояснила ідею творчого осередку: «Це простір, де можна досліджувати власний голос, відкривати нові грані творчості, чути інших і бути почутим. Важливий не результат, а процес: свобода експериментувати, взаємна підтримка і задоволення від спільного творення. Знайомство, обмін думками, творчі вправи стали початком спільного пошуку спроб поглянути на тексти під іншим кутом — не лише прочитати слова, а й передати зміст через інтонацію, емоції, паузи, особливості звучання. Завдання аудіотеатру — передати почуття, настрій,переживання лише за допомогою голосу. Ми тільки розпочали, але результатом наших перших зустрічей стало не лише нові враження і перші аудіозаписи, а те, що важко виміряти, але неможливо не помітити: спільну жагу до творчості й бажання рухатися далі. Зустріч дала не відчуття завершеності, а передчуття продовження — із новими ідеями, текстами та можливостями для самовираження Попереду — голосові експерименти та поступовий рух до створення власних аудіотеатральних робіт. Ми плануємо створити власну аудіотеку. Подальша мета — створення повноцінного аудіопродукту: від озвучення літературних творів до постановки аудіо спектаклів».
Джерела:
Допис ФБ-сторінки спільноти «Грузинcько-Українська Платформа / ქართულ უკრაინული პლატფორმა»
Допис ФБ-сторінки Українського дому в Тбілісі
https://www.facebook.com/groups/platformaukrge/posts/2189662945237776/