Січень – січе… Один із найсмертніших місяців, на жаль. Тільки позавчора попрощалися з письменником Володимиром Базилевським і ось – сумна звістка із Сум… Перше слово, яке з’являється при спомині про Григорія Єлишевича – НЕБАЙДУЖИЙ. Попри те, що, звісно,- це талановитий письменник, журналіст, організатор. Усе, за що він брався – робив з великою відповідальністю. Єлишевич жив людськими болями, проблемами і, як гуморист-сатирик, по-своєму, з вродженою тактовністю, боровся з несправедливістю. Він, як той Дон Кіхот, часом, повставав проти таких “бугрів”, що іншому годі було про те навіть подумати. Григорій Львович Єлишевич не боявся викликів, незручностей… Це, врешті, робило його “незручним” в бюрократичному середовищі. Але саме так йому було зручно жити самим із собою і своєю совістю. Спочивай, друже, на білих небесних перинах, де літають гострокрилі, як твоє перо, пегаси…
Микола Гриценко
Секретаріат Національної спілки письменників України висловлює співчуття родині і близьким Григорія Єлишевича в їхньому горі.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал