У день 106 роковин з дня смерті видатного генія української літератури, у столиці поклали квіти до його погруддя на площі біля Національного драматичного театру імені Івана Франка.
Віддати шану визначному українцю зібралися: Державний секретар Кабінету Міністрів України Олександр Ярема, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Бугров, директор Міжнародного фонду Івана Франка Ігор Курус, представників Музею видатних діячів української культури, актори Національного театру імені Івана Франка та Львівського товариства у Києві.
«Минають дні, роки, десятиліття, але ніколи не погасне в серцях українців глибока шана до великого сина українського народу», — зауважують представники Міжнародного Фонду Івана Франка у Києві.
За словами учасників заходу, Київ посідав особливе місце у серці Івана Франка. За життя він підтримував дружні взаємини з цілою плеядою діячів української культури та відомими письменниками: Михайло Старицький, Іван Нечуй-Левицький, Леся Українка, Олена Пчілка.
Саме в Києві йому судилося зустріти свою майбутню дружину Ольгу Хоружинську, вихованку Харківського інституту шляхетних дівчат, яка відвідувала вищі наукові курси. 4 травня 1886 року в церкві Святих Петра і Павла при Колегії Павла Галагана, де нині функціонує Національний музей літератури України, Іван Франко взяв шлюб з Ольгою Хоружинською.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Зараз у приміщенні Музею літератури можна побачити відновлений іконостас на місці церкви, де вони вінчалися…
Іменем Івана Франка у Києві названо вулицю, також його ім’я носить один з провідних столичних театрів та однойменна площа поруч з ним.
Згадуючи Івана Франка, в нашій уяві постає перш за все велика праця. Українець, що став генієм, залишивши нам безмежну спадщину поета, прозаїка, драматурга, критика, публіциста, вченого, філософа та громадського діяча.
Пророчі рядки його поезії не втрачають актуальності й в наш час, коли українці чинять героїчний спротив російській агресії:
«Мовиш: «Нині інші війни».
Ну, то іншу зброю куй,
Ум гостри, насталюй волю,
Лиш воюй, а не тоскуй!
Лиш борися, не мирися,
Радше впадь, а сил не трать,
Гордо стій і не корися,
Хоч пропадь, але не зрадь!»
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»