Скільки б ми не говорили про Шевченка, а пізнати повністю Генія неможливо, бо глибина його постаті, як і змістовність віршів, з роками набувають нових смислів. Він актуальний повсякчас, що є беззаперечною істиною, як сказав на зустрічі 11 березня 2024 року з цьогорічними та минулих років лавреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир БУГРОВ.
Багатолюдну залу привітав після ректора голова Комітету Шевченківської премії, народний артист України, громадський діяч Євген НИЩУК. “Усе почалося з Майдану та з Тараса. З колони від пам’ятника Тарасу Шевченку, чий дух присутній у кожного з нас, чий голос між нами витає в повітрі щоденно. Тому й не дивно, що ми збурюємося, не хочемо бути поневоленими в ХХІ столітті й боремося заради майбутнього України, вільної, незалежної країни, яку вимріяв Тарас Шевченко. Лавреати силою мистецтва сьогодні передають біль та незнищенність українців. Вони тримають оборону. Показують героїв, щоб увіковічити їхні подвиги та жертовність в ім’я України та кожного з нас. Слава Україні, Героям слава”, – сказав ексміністр культури України (2014-2016 рр.) Євген НИЩУК.
Наступною запросили виступити цьогорічну лавреатку, поетесу, волонтерку, військовослужбовицю Ярину ЧОРНОГУЗ. Юна письменниця та військова заклично виголосила своє слово, звертаючись до студентів: “Запал і талант мають бути продемонстровані. Заходьте у море життя, творіть, шукайте свою ініціацію, відчуйте свою країну. Ворог діяти почав проти нас не зараз, не у 2014, а ще за часів Шевченка. Тож пізнавайте його й заодно й себе”.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Андрій ЄРМОЛЕНКО, художник, ілюстратор та дизайнер, привітав зі сцени родину, з якої вийшов у світ. Андрій вчився на хімічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. “У цій залі я відчуваю дух нової української еліти, вихованої з чуттям Тарасового слова. Я закликаю молодь створювати сенси. Адже ворог прийшов на наші землі не за заводами, не за полями, не за грошима, а за сенсами. Нищать українськість. Культура та освіта мають стати сьогодні зброєю та щитом. Тож творімо українську культуру разом”.
Композиторка, хормейстерка, цьогорічна лавреатка в галузі театрознавства Сусанна КАРПЕНКО також закликала молодь і присутніх у залі споживати українське, пишатися, що є українцями. А продовжила, розповідаючи про театр у час війни колега Тетяна ОВСІЙЧУК, молода театральна художниця.
Від візуалів мистецтва перейшли до слова філологи лавреат 2023 року доцент кафедри східнослов’янської філології та інформаційно-прикладних студій Навчально-наукового інституту філології Михайло НАЗАРЕНКО та лавреат 1996 року Михайло НАЄНКО, директор Центру літературної творчості ННІФ. Філологи зауважили, що Тарас сказав те, що казав народ. А Шевченківські лавреати сьогодні – це голос народу в різних виявах.
Насамкінець виступив народний артист України, актор Богдан БЕНЮК: “Березень на дворі. Ми летимо вперед сподіваннями й мріями. Відкладімо ці нагороди, шановні лавреати, й думаймо про майбутнє. Про те, про що й Тарас. Про надію. Про життя. Про любов. Він не мав шор на життя. Тому пам’ятаймо, працюймо й сподіваймося, як це робив ВІН. А найголовніше – вірмо й підтримуймо хлопців та дівчат ЗСУ”.
Натхненні виступи вельмишановних лавреатів слухали викладачі та студенти Навчально-наукового інституту філології на чолі з директором Григорієм СЕМЕНЮКОМ, представники філософського факультету з деканом Анатолієм КОНВЕРСЬКИМ та історичного факультету з в.о. декана Тарасом ПШЕНИЧНИМ.
Співорганізаторами зустрічі виступили: заступник голови Шевченківського комітету Дмитро ЧИСТЯК, професор кафедри романської філології Навчально-наукового інституту філології; завідувачка кафедри історії української літератури ,теорії літератури та літературної творчості Навчально-наукового інституту філології професорка Оксана СЛІПУШКО та директорка Всеукраїнського навчально-наукового центру шевченкознавства Богдана САХНО.
Автор Олександра Касьянова
Ловив миті зустрічі – Сергій Терещенко, фотограф відділу зв’язків із громадськістю імені Володимира Мукана