Напередодні Дня пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи у столичному Будинку кіно організували меморіальний вечір, на якому вшанували тих, хто з перших днів аварії ніс світові правду про її планетарні масштаби, про героїзм і самопожертву тисяч людей, які, часто ціною своїх життів, стали на захист живого світу від вбивчої радіації. Згадували добрим словом, щирим віршем, документальними фото-, теле- і кінокадрами мужніх самовидців: кінематографістів, працівників електронних і друкованих ЗМІ, які знімали, вели репортажі, писали матеріали з епіцентру пекла: завдяки їхньому жертовному подвигу людство довідувалося правду про найбільшу планетарну техногенну катастрофу.
Ведучі, кінорежисер Андрій Михайлик і письменник Микола Гриценко, перетворили цей вечір в багатоголосий теплий і щемний спогад. Кожен, хто стояв біля мікрофона, ділився своїм Чорнобилем, бо ця біда зачепила усіх: мертвих, живих і ненароджених. Михайло Сидоржевський, голова Національної спілки письменників, зазначив: Чорнобиль став для нас надто дорогим уроком. І це не лише про нашу часто варварську експлуатацію довкілля, а й про збереження у чистоті і гідності природи наших душ. Письменник застеріг: людство нарешті мусить схаменутися, щоб жахливий дзвін Чорнобиля не повторився всепланетним атомним подзвоном.
Глядачі побачили унікальні архівні фото Костянтина Степанкова (молодшого), кінорежисера, сина воістину народних артистів України Костянтина Степанкова та Ади Роговцевої. Ці неоціненні фотодокументи зберігає відомий кінооператор Сергій Борденюк. Теж «чорнобилець», побратим Костянтина Степанкова (молодшого). Це вони, тодішні воїни Радянської Армії, маленькою кіногрупою знімали перші кадри чорнобильського жаху і перші щоденні подвиги героїв-ліквідаторів. Нині з цієї групи залишився в живих лише Сергій Борденюк.
Пристрасним і проникливим був виступ матері Костянтина Степанкова Ади Роговцевої. Мужності в цієї маленької жінки можуть повчитися титани. Втрата сина досі для неї кровоточить раною. З материнською ніжністю розповідає про сина: «Костик подарував мені 50 років свого життя… 50 років щастя… І пішов…». Але материнське серце Ади Миколаївни так само розривають численні повідомлення про загибель нинішніх героїв-оборонців. На цій війні з російським варварством боронить Україну її онук. Згадала Велика Українка материнським болем про загибель Героя України Дмитра Коцюбайла («Да Вінчі»). «Він знайшов вічний спокій на столичній Алеї Героїв, біля Аскольдової могили. Підіть туди, вклоніться йому – він міг бути Президентом України, визначним діячем…»
Виступи кінематографістів, письменників, журналістів доповнювали документальні кінокадри – фільми, які увійшли у скарбницю кінодокументалістики: «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів» світлої пам’яті авторського колективу: Володимира Шевченка, Віктора Кріпченка, Волотимира Таранченка та Ігоря Малишевського, «Інший Чорнобиль» сценариста і режисера Андрія Михайлика.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Журналістка Тамара Хрущ пригадала свої «чорнобильські» телевізійні будні, місію ведучої телемарафону «Дзвони Чорнобиля». Як люди допомагали авторам цього проєкту, присилали в редакцію сенсаційні фото та відео, щоб світ бачив масштаби лиха. «Це було явище знакове для України… Люди вперше отримали можливість говорити те, що вони хотіли».
Завершували вечір в оптимістичній тональності. Показом документальної стрічки «Коні, коні, ви знову зі мною» Георгія та Олександра Давиденків. Це розповідь про те, що природа має свою могутню силу відродження, незважаючи на фатальні людські помилки. Попри променеву хворобу, радіоактивне забруднення природа в Чорнобильській зоні, що стала заповідною, відновлюється. Багато видів тварин, зокрема і «червонокнижних», повернулося на цю безлюдну територію, відродилися унікальні рослини. Люди перестали бути тут завадою для розквіту довкілля. І в цьому теж великий нам урок. Чорнобильська трагедія дала людям важливий досвід, щоб замислитися над своїм ефемерним статусом «підкорювача природи». Людство має робити все можливе, щоб не допустити атомного Армагеддону.
Пам’ятаємо тих, хто боров чорнобильську планетарну смерть, хто віддав у цьому протиборстві своє життя і здоров’я, щоб ми могли жити в безпеці. Наша вічна і вдячна шана Героям!
Єлизавета Кушніренко, студентка І курсу факультету журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка