У Військовому музеї Латвії в Ризі пройшла презентація книги Агріса Пурвіньша про видатного діяча Української та Латвійської держав генерала Петеріса Радзіньша.
Про це повідомляє ukrinform.ua.
«Генерал Петеріс-Вальдемарс Радзіньш – велика історична постать, спільна для Латвії й України, оскільки він воював за волю обох держав. Це видатний воєначальник, який зробив вагомий внесок у перемогу Латвії у війні за незалежність … І одночасно це цікавий публіцист, аналітик, багато думок якого і зараз є дуже актуальними», – зазначив Пурвіньш.
За його словами, і сьогодні імперські амбіції Росії ті самі, що були на початку ХХ століття, що становить загрозу незалежності, як Латвії, так і України. «У системі регіональної безпеки у нас є деякі відмінності, хоча б тому що Україна поки що не входить у НАТО. Але все одно воля наших країн знаходиться в тісному взаємозв’язку. Тому нам, як і іншим країнам Східної Європи, потрібно зміцнювати союзницькі відносини», – наголошує автор книги.
Презентація книги «Генерал Радзіньш – перший “Лачплесіс” і перший командир Латвійської армії» мала відбутися 2 травня, до 140-річчя генерала. Але через пандемію COVID-19 її довелося відкласти. «І ось презентація пройшла 18 червня. А це сумний день, болюча рана в нашій історії. У ці дні, 17-18 червня 1940 року, Червона армія окупувала Латвію. Публіцистичні роботи Радзіньша важливі як нагадування про те, що у народу мають бути цінності, сильний дух, воля до свободи і боротьби за неї, щоб агресор знав, що буде отримувати відсіч», – сказав Пурвіньш.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
На презентації виступили начальник відділу освіти та інформації Військового музею Мартіньш Мітенберг, доктор теології Гунтіс Калме і представник видавництва Jumova, яке видало книгу.
На заході були присутні представники української громади Латвії.
Генерал Петеріс Радзіньш народився 2 травня 1880 року, закінчив Імператорську військову академію. Брав участь у Російсько-японській війні. У 1918-1919 роках обіймав керівні посади в Генштабі армії Гетьманської держави й УНР. У 1919 році повернувся до Латвії, де взяв участь у вирішальних боях за незалежність країни.