У Радомишлі відійшов у вічність український письменник, журналіст і член Національної спілки письменників України Микола Якович Ярмолюк. Йому було 94 роки.
Як пише subota.online, про втрату 19 липня повідомила Житомирська обласна організація Національної спілки письменників України.
«Його творчість, активна громадянська позиція та щира любов до України залишили помітний слід у серцях читачів, друзів та колег», — йдеться у повідомленні.
Микола Ярмолюк народився 1 травня 1932 року в селі Пустоха — нині це Прибережне Ружинської громади Бердичівського району.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Його дитинство припало на Голодомор, Другу світову війну та тяжкі повоєнні роки. У біографічних матеріалах письменник згадував, що школярам бракувало не лише одягу та їжі, а й найпростішого навчального приладдя.
«У другому класі жодного підручника не було, у третьому класі з’явилися — по одному на клас. Писали бузиновими чорнилами на рудому папері», — згадував Микола Ярмолюк.
Любов до книжок з’явилася у нього ще в дитинстві. Щоб записатися до бібліотеки в Ружині, потрібно було принести власну книгу. Майбутній письменник виміняв одну у сусіда на яйця, віддав бібліотеці й став її читачем.
Від районної газети до великої літератури
У 1952 році Миколу Ярмолюка призвали до армії. Під час служби у Прибалтиці він екстерном склав іспити за старші класи, пройшов офіцерські курси та повернувся додому у званні молодшого лейтенанта.
Журналістську роботу розпочав наприкінці 1950-х років. Працював у районних газетах Потіївки, Баранівки, Романова та Хорошева.
У 1968–1975 роках очолював володарсько-волинську районну газету «Прапор», а з 1975 до 1983 року був редактором радомишльської газети «Зоря Полісся».
Пізніше заснував і впродовж 1994–2003 років редагував власну газету «Радомисль». Загалом районній журналістиці Житомирщини він присвятив понад чотири десятиліття.
Літературний дебют Миколи Ярмолюка відбувся 1968 року, коли журнал «Дніпро» опублікував його оповідання «Сама в хаті». У 1976 році письменника прийняли до Національної спілки письменників України.
Написав понад 30 книжок
Микола Ярмолюк став автором понад 30 збірок оповідань, повістей і романів для дорослих та дітей. У його доробку були також детективні твори.
Серед найвідоміших книжок письменника:
- «Ружі пливуть за водою»;
- «Весняне поле»;
- «Тільки один день»;
- «Чотири справи інспектора Турчина»;
- «Земля його батька»;
- «З роду Сіриків»;
- «Люди і долі»;
- «Полуничний сезон»;
- «Дорога без початку і кінця»;
- «Хутір Сторожа»;
- «Самітня молода жінка»;
- «Жито родить на життя».
Книгу «Чотири справи інспектора Турчина» у 1981 році відзначили на республіканському літературному конкурсі творів про діяльність правоохоронних органів.
Героями прози Миколи Ярмолюка часто ставали жителі українського села — хлібороби, вчителі, журналісти та представники післявоєнного покоління. Він писав про родинні стосунки, людську гідність, кохання, складні моральні рішення та долі людей Полісся.
У Енциклопедії Сучасної України зазначають, що для його творів характерні жива народна мова, поліські діалекти, психологічний аналіз і динамічні сюжети.
отири літературні премії
За свій творчий доробок Микола Ярмолюк отримав низку відзнак:
- премію імені Івана Огієнка — 2010 року;
- літературну премію імені Василя Земляка — 2014 року;
- обласну літературно-мистецьку премію імені Лесі Українки — 2019 року;
- премію імені Василя Юхимовича — 2021 року.
Останню з них письменникові присудили за прозову книжку «Жито родить на життя».
Разом із дружиною Ольгою Микола Ярмолюк виховав двох дітей. Його син Сергій став доктором хімічних наук і професором, а донька Наталія обрала журналістику.