Лише десь два-три місяці тому, як ми захоплювалися чудовим українським перекладом пряшівського українського прозаїка і перекладача Івана Яцканина творів словацького модерного прозаїка, поета, кіносценариста та кінорежисера Леопольда Лалголи «Остання справа» (Пряшів, 2022), а зараз цей автор нас приємно здивував, коли переклав на словацьку мову і видав байки та мініатюри Григорія Сковороди під назвою «Дорогий приятель» (Drahý priateľ. Prešov, 2023) в ошатному художньому оформленні Я. Тільняка та В. Чебаника.
В активі І. Яцканина майже 20 книжок перекладів із згаданих мов, крім значної кількості власних творів. І. Яцканин добре знаний перекладач та популяризатор української літератури України в Словаччині. Те саме можна сказати про словацьку літературу в Україні. Його твори виходили в Ужгороді, Тернополі, Пряшеві, Братиславі, Празі, Варшаві тощо.
Дотеперішні Яцканинові переклади, в тому числі й творів Г. Сковороди, виконані на високому художньому рівні, бо він досконало володіє обидвома мовами, знає українські і словацькі реалії, менталітет обох народів, має величезний досвід, здатність збагнути і передати дух твору і має передусім художній талант. Все це є запорукою того, щоб ми змогли констатувати, що це в даному разі повноцінний переклад, що це переклад зрозумілий і літературно грамотний.
Ми переконані, що не лише художні тексти зацікавлять та повчать словацького читача, але й його ѓрунтовна післямова, в якій перекладач знайомить словацького читача з філософськими поглядами і перекладами філософських трактатів Г.Сковороди, його способом життя, думання, творчості і діяльності. Він веде словацького читача дорогами життя українського Сократеса, як вдало його назвав М. Неврли, як учителя, філософа, співака, мандрівника і байкаря та автора пісень-віршів, як він потрапив на територію сучасної Словаччини у складі експедиції, очолюваної генералом Вишнєвським, створеної царським двором, щоб та закупила для царського двору токайське вино. Делегація вирушила 1745 року з Києва, через Львів, Ржешув, Кросно, Дуклю, Свидник, Бардіїв, Пряшів, Кошице до Токая (сучасна Угорщина). Г.Сковорода в 1745-1750 роках відвидав Братиславу (свідчить про це меморіальна дошка на будинку по вулиці Панська,26), де вів різні дискусії з місцевими філософами, відвідав ще міста Будапешт, Відень. Болонья, Флоренція. Деякі дослідники, як М. Неврли, твердять, що він відвідав ще й Венецію, Прагу, Дрезден, Лейпціг, Рим чи Париж і всюди як знаний філософ вів різні дебати. Збагатившись новими поглядами Європи і власними спостереженнями, він сказав про світ і людину те, що ніхто до нього не сказав. Не дивно, що він став легендою в Україні і до нього зверталися найкращі поети України (І.Франко, Л.Українка, М. Коцюбинський, В. Винниченко, П.Тичина, М.Рильський, В. Стусь, В.Симоненко, Л.Костенко та інші).
Чимало уваги надав перекладач І.Яцканин і тому, як слово Г. Сковороди доходило до словацького читача в останні сторіччя. Він, на його думку, вперше познайомився завдяки чеському виданню його віршів та філософських трактатів під назвою «Rozmluva moudrosti»(1983) із змістовною передмовою З.Геник-Березовської. Чимало для пропагації творчості Г. Сковороди у Чехословаччині виконав Д. Чижевський ще у міжвоєнний період. Словацькою мовою заговорив Г. Сковорода до словацького читача аж 1985 року, коли трнавський календар на 1985 рік у перекладі П. Ѓабріша опублікував кілька зразків його філософських роздумів та віршів. Через 10 років пізніше газета „Literárny tyždenník“(1996) надрукувала кілька байок, афоризмів і стислий медальйончик про Г. Сковороду та М. Неврлий надрукував статтю «Український Сократес» в газеті «Слово». Тому вважаємо переклад, післямову і видання збірки Г. Сковороди «Дорогий приятель», яке здійснив І. Яцканин, найповнішим знайомством словацького читача з творчістю і діяльністю Г. Сковороди.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Міхал Роман,
м. Пряшів, Словаччина