Відбулося засідання чергової тридцять шостої сесії Полтавської міської ради, яке провів секретар міської ради Олександр Шамота. Про це повідомляє ukrpohliad.org.
Депутати серед іншого розглянули питання № 63 «Про погодження місця встановлення пам’ятника Симонові Петлюрі в місті Полтаві». Пам’ятник розташують поруч із будівлею Обласного центру естетичного виховання учнівської молоді та першим будинком вулиці імені Симона Петлюри по вулиці Соборності, 67 неподалік скверу Матері і дитини.
За таке рішення проголосували більшість народних обранців-виразників інтересів Полтавської міської територіальної громади, зокрема 23 з 27 присутніх на сесії депутатів міської ради.
Перед голосуванням з трибуни сесії виступив регіональний представник Українського інституту національної пам’яті (УІНП) в Полтавській області Олег Пустовгар.
Він поінформував депутатів про засідання Комісії з питань найменування та перейменування елементів міського середовища та інфраструктури, увічнення пам’яті осіб та подій при міськвиконкомі, яка схвалила лист облдержадміністрації щодо спорудження пам’ятника та рекомендацію Державного архіву Полтавської області, обласного краєзнавчого музею імені Василя Кричевського та Інституту нацпам’яті.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
За словами пана Олега, як ймовірне місце розташування пам’ятника учасники комісії визначили таку локацію: майдан біля будівлі обласного центру естетичного виховання учнівської молоді поруч із вулицею імені Симона Петлюри та місцем, де знаходилася садиба Петлюр. «Якщо говорити про туристичний аспект, екскурсоводу буде дуже легко пояснити будь-якому туристу, чому ж саме тут цей пам’ятник знаходиться», – зазначив на сесії Олег Пустовгар.
Звертаючись до депутатів, він пояснив також юридичні аспекти й висловив сподівання, що рішення стане вагомим внеском у справу виконання Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» та Указів Президента України «Про увічнення пам’яті видатних діячів Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки» та «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років». Наприкінці своєї промови Олег Пустовгар сказав:
— Всі ми знаємо, що зараз триває російсько-українська війна, яка має не тільки збройний вимір. В тому числі є вимір війни пам’ятей. Лише три промовисті приклади. Яке було перше рішення в Криму після окупації? Це демонтаж пам’ятника основоположнику військово-морських сил України, гетьману Петру Конашевичу-Сагайдачному. Потім усі підручники з історії України було вилучено з усіх шкіл на території півострова, звезено до Сімферополя і там в одному із двориків спалено. Відразу після встановлення пам’ятника Симонові Петлюрі у Вінниці президент держави-агресора путін повторив комуністичні пронафталінені вигадки про антисемітизм Петлюри. Отже, Ваше голосування, панове депутати, стане внеском у протидію російській агресії й у сфері війни пам’ятей.
Виготовленням документації та проведенням Всеукраїнського відкритого архітектурно – мистецького конкурсу на ескіз-проєкт пам’ятника опікуватиметься Полтавська облдержадміністрація.
Нагадаємо, голова УІНП Антон Дробович підтримав ініціативи громадськості та облдержадміністрації щодо спорудження у Полтаві пам’ятника голові Директорії Української Народної Республіки, Головному Отаману військ УНР, журналісту, літературному і театральному оглядачу Симонові Петлюрі. Таку заяву очільник цього центрального органу виконавчої влади цими днями зробив під час ефірів на двох провідних всеукраїнських розмовних мережевих радіостанціях.
Довідково: Під час Української революції 1917-1921 років Симон Петлюра – голова Українського Генерального Військового Комітету, Генеральний Секретар військових справ, творець Гайдамацького коша Слобідської України, Голова Директорії Української Народної Республіки та Головний отаман Військ і Флоту УНР. Після революції, на еміграції очолює Державний Центр УНР в екзилі: протидіє більшовикам на міжнародній арені, намагається зберегти українські державні установи та військо, об’єднати українську еміграцію довкола продовження боротьби та заручитися підтримкою західних урядів. Убитий 25 травня 1926 року радянським агентом Самуїлом Шварцбардом у Парижі. Попри масштабну кампанію, організовану комуністами та російськими імперіалістами із дискредитації Симона Петлюри, його ім’я для багатьох українців залишилося символом нескореності та боротьби за незалежність України.
1879, 22 травня – народився у Полтаві в родині міщан з давнім козацьким корінням.
1902 – публікується в «Літературно-науковому віснику», закордонних виданнях РУП «Добра новина», «Праця».
1903 – заарештований за політичну діяльність, у 1904-му звільнений під грошову заставу, яку вніс батько, продавши останню десятину лісу.
1908 – переїхав до Петербурга, працював бухгалтером в транспортому товаристві. Вирушив до Москви, де готував до друку журнал «Украинская жизнь».
1917 – на першому військовому з’їзді обраний головою Українського Генерального Військового Комітету, згодом – Генеральним Секретарем військових справ.
1918 – став членом, а згодом головою Директорії УНР.
1920, листопад – виїхав на еміграцію, керував діяльністю екзильного уряду, заснував тижневик «Тризуб».