Як повідомляє nspu.com.ua, про це письменниця написала у фейсбуку:
«У межах 47 фестивалю Поетичний Листопад відбулися мої вечори у художньому салоні Мосіни і в бібліотеці університету ім. Адама Міцкевича.
Мосіна – затишне містечко недалеко від Познаня. Завдяки директорці салону Дороті Стшелецькій і її чоловікові – художникові і професорові Яцеку Стщелецькому ‒ ці творчі зустрічі мають славу на всю округу. Вже десять років веде їх відома поетеса, перекладачка і літературна оглядачка Калина Ізабела Зьола. А музичною окрасою є пісні на вірші багатьох поетів у композиції та виконанні барда Томаша Батенчука, який також поклав на музику і мій трохи драматичний і зовсім не музичний вірш ‒ «Колискову для землі».
Бібліотека, як і всі старовинні приміщення, яким по сто років, прекрасна. Вона завжди нагадує храм, і запах її старовинних книг кращий від наймодніших французьких парфумів. У пꞌятницю ввечері тут стояла майже абсолютна тиша – всі насолоджувались вечором перед двома вихідними. А три мільйони книг заслужено відпочивали після робочого тижня.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Після всіх зустрічей ми побували у музеї Казиміри Іллаковічувни, коротко ‒ Ілли, повертаючись на кілька десятиліть у минулий час. Перед тим прочитала її вірші, маловідомі – про Христа та глибоку віру, бо в комуністичні часи не дуже тією вірою можна було похвалитися. І думалося: скільки віддає жінка на цю літературу – часу, здоровꞌя, відмовившись від можливості мати родину, дітей і трохи більше щастя. Але вірші були гарні, і може вони цього вартували.
Пишу ці рядки після безсонної ночі, вибухало гучно, і залізо літало без перерви. І не видно йому кінця-краю. А за вікном уже інша ніч, наступна, й, може, хоч трохи безпечна. І якось дивно, що на світі є земля, де люди думають про радісні дрібниці і пишуть такі ж радісні вірші, маючи право на щастя під доброзичливим і цілковито безпечним небом», — йдеться у повідомленні.
