У новому музеї образотворчого мистецтва – незнані картини другого ряду

192

У будинок
площею близько 3,5 тис. квадратних метрів за адресою вул. Глибочицька, 17 ще
зовсім недавно приходили купувати необхідні товари, продукти, речі.

Тепер
замість супермаркету тут відкрив двері Музей сучасного образотворчого музею
України. І всього лиш за 10 гривень, якщо ти дорослий, чи за 5, якщо студент,
можеш придбати квиточок для огляду багатообіцяючої експозиції. Таке
перетворення центру споживання на центр культури у наш час, на жаль, явище
рідкісне. Якщо додати той факт, що це найбільша приватна колекція картин в
Україні – інтерес ще більше посилюється.

Понад 4500 тисяч унікальних експонатів від 500 українських
майстрів, які представляють усі художні течії, напрями і мистецькі школи, що діяли
в Україні в минулому та початку нинішнього століття – таке начиння нового музею.
Сміливо можна заявити, що це найбільша колекція українського живопису, графіки,
скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва ХХ–ХХІ століть в Україні, і
належить вона одному власнику – меценату й колекціонеру Сергію Цюпку. “Я в
житті не продав жодної роботи, – зізнався на відкритті музею пан Сергій, – Багато
картин повернув із зарубіжжя. Я купую, щоб зберегти. Не хочу, щоб українська
художня цінність переїхала в іншу країну чи розсіялась по світу. Надіюсь, що
діти продовжать мою справу”. А почав картинне збиральництво успішний власник
музею ще 20 років тому із неформальних робіт. Пізніше увійшов у смак і почав
купувати здебільшого реалістичне мистецтво, вирощуючи у планах майбутній музей.
Найбільші його постачальники – це безпосередньо художники, їхні родичі, спадкоємці,
колекціонери. Деякі роботи були придбані на аукціонах, де середня ціна картин
не перевищує 10-20 тисяч доларів, проте є декілька експонатів із “дорогоих” аукціонів
Christie’s і  Sotheby’s.  Також через
свої високі ціни у музеї практично не представлене XIX століття.

Директор музею Михайло Шевченко, який провів першу
екскурсію у відкритому музеї, зізнався: “Ми показуємо картини другого ряду, а
серед їхніх творців – багато високих професіоналів із гарною фаховою
підготовкою… Показуємо тих, яких до цих пір ніхто не знав. В Українському національному
музеї – перлини, а де ж побачити роботи тих художників, яких – тьма?” Справді,
аби поповнити колекцію цінними екземплярами колекціонеру і його однодумцям
довелось об’їхати не одне українське село, відкрити чимало імен, про які ніхто
ніколи не чув. Але тепер є чим пишатися: такої підбірки експонатів за
українськими школами й напрямами в нашій країні не було. А, на думку фахівців,
одеська, закарпатська, харківська школи напрочуд цікаві, а художники –
різнопланові. Ні Музей сучасного мистецтва Віктора Пінчука через свою орієнтацію
на закордонних митців, ні Національний музей із підбіркою знаних майстрів
пензля таких, як Олександр Мурашко чи Абрам Маневич, але без врахування усіх представників
школи, не можуть змагатися із новоствореним. Та, мабуть, тут ідеться, швидше,
не про конкуренцію, тому що напрями діяльності і цілі музеїв різні.

Наразі на першому поверсі – виставка майстрів
одеської школи, народжених до 50-го року, це друга частина шестисходинкового
проекту під назвою “Мистецька мапа України”, який був започаткований 2007-го
року. Це приблизно сотня картин, серед яких роботи легендарних викладачів
Одеського художнього училища ім. М. Горького, “південно-російської” художньої
школи, нонконформістів. Серед наймолодших творів – скульптури Юрія
Зільберберга, а також живопис із присмаком актуального мистецтва Олександра
Ройтбурда, Василя Рябченка, Олексія Рудого, Стаса Жалобнюка та інших. Під час
відкриття молодий одеський художник Олександр Мілов продемонстрував перфоменс у
стилі streetart за допомогою підручних матеріалів – труб, дроту, скотчу. На
відміну від першого поверху, де експозицію планують змінювати кожні 10-12 разів
на рік, другий і третій поверхи у цьому плані більш консервативні, адже тут – постійно
діюча експозиція з власного фонду музею, що змінюватиметься кожні два роки. Цікавими
є кімнати, де показані ікони кінця XVII середини XIX століть, роботи із Прикарпаття,
картини “українських парижан”, радянського періоду, який умовно можна назвати
“заказухою”. Тут є і найдорожча картина з усієї колекції – “Місячна ніч № 16” Івана Айвазовського.

Радує око кімната українських книжкових ілюстраторів,
де можна ознайомитись із графічними роботами Юрія Черишнікова, Василя Лопати, Георгія
Якутовича, Олекси Данченка, Анатолія Базилевича. Крім того, найближчим часом у музеї
відкриють книгозбірню, у якій можна переглянути унікальні мистецькі видання, музей
українського каменя та дитячу кімнату від благодійного фонду Астрід Ліндгрен, у
якій обіцяють поселити усіх персонажів скандинавської письменниці. Крім того у
приміщенні нового музею вже підготовлений лекційний зал для проведення
майстер-класів, лекцій, семінарів, круглих столів, конференцій із гостинами
українських й іноземних мистецтвознавців, художників, кураторів і галеристів. Закриватися
за стінами й сигналізаційними системами від світової спільноти засновники також
не збираються – уже в березні планують виїзну експозицію до Грузії, а потім до Азейрбаджану
і Росії.

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!