Володимир Карпов – письменник, публіцист, колишній перший
секретар Спілки письменників СРСР, колишній головний редактор журналу «Новый
мир» помер у понеділок в Москві на 86-му році життя.
Письменник народився в Оренбурзі 28 липня 1922 року, жив
і навчався в школі в Ташкенті. Навчався в Ташкентському піхотному училищі (1939
– 1941).
У квітні 1941 року, будучи курсантом, за доносом був
репресований. У 1942 році у складі штрафної роти 629 стрілецького полку 134
стрілецької дивізії воював на Калінінському фронті. У лютому 1943 року за
виявлену відмінність у боях з нього була знята судимість. Надалі був командиром
взводу розвідників, отримав медаль «За відвагу».
У 1944 році після лікування важкого поранення став
слухачем Вищої розвідувальної школи Генерального штабу. У 1945 році опублікував
свої перші літературні твори.
У 1947 році закінчив Військову академію імені М. В.
Фрунзе, а в 1954 році вечірнє відділення Літературного інституту імені О.
Горького. Прослужив понад 10 років в Середній Азії в Туркестанському
військовому окрузі. З 1962 року – член Спілки письменників СРСР.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Після виходу у відставку з військової служби (1966)
працював заступником головного редактора Держкомпреси Узбецької РСР. З 1973
року був заступником головного редактора журналу «Жовтень». У 1983-1986 роках
Володимир Карпов очолював журнал «Новый мир». З 1986 по 1991 рік він був першим
секретарем правління Спілки письменників СРСР.
Автор таких творів, як «Командири сивіють рано»,
«Маршальський жезл», «Взяти живим!», роману «Не мечем єдиним», «Маршал Жуков,
його соратники і противники в роки війни та миру», в 2-х томах, біографії
Сталіна «Генералісімус», в 2-х томах, та інших.