У Моршині вшанували пам’ять відомого літератора та громадського діяча Зеновія Красівського

388

У Моршинській громаді відбулися урочистості з нагоди 92-ї річниці з дня народження  видатного літератора, члена Українського національного фронту та Української Гельсінської групи, останнього Крайового провідник ОУНР у підрадянській Україні та почесного громадянин міста Моршина Зеновія Красівського. Про це повідомляє kultura.rayon.in.ua.

Делегація від Моршинської міської ради на чолі з міським головою Русланом Ільницьким взяла участь у церемонії покладання квітів до пам’ятника відомому діячу.

На сторінці Моршинської міської ради опублікували відеодобірку про видатного літератора, у якій пісню «Журавлі» на його слова виконала талановита Оксана Красівська.

Для довідки: Зеновій Михайлович Красівський – український поет, літератор, член Українського національного фронту (УНФ) та Української Гельсінської групи (УГГ), останній Крайовий провідник ОУНР у підрадянській Україні, жертва радянської каральної психіатрії.

Народився Красівський 12 листопада 1929 року в селі Витвиця, тепер Долинського району Івано-Франківської області. У 1948 році всю його родину було вивезено в Казахстан, однак Зеновію вдалося втекти. До першого арешту 1949 року перебував на нелегальному становищі в Карпатах (був важко поранений) та у Львові. Під час слідства витримав 21 день безперервних допитів. Засуджений ОСО НКВС до 5 років ув’язнення та довічного заслання. Покарання відбував у Архангельській області на лісоповалі. 1953 року був звільнений та відправлений до Караганди. Працював шахтарем. У 1957 був тяжко травмований і визнаний інвалідом ІІ-ї групи.

Зеновій Михайлович з великими труднощами повертається на рідну Україну та вступає на філологічний факультет Львівського університету, водночас працюючи у бібліографічному відділі наукової бібліотеки.

У кінці серпня 1963 учитель історії Д. Квецко та історик Б. Равнюк запропонували Красівському взяти участь у створенні нелегальної організації Український національний фронт. Зеновій Михайлович підготував документ програмного характеру «Тактика Українського національного фронту». Програма УНФ передбачала мирні методи боротьби за незалежність України, застосування сили не виключалося тільки за особливих обставин. Вирішено було також видавати теоретичний журнал «Воля і Батьківщина».

Перший номер журналу з’явився в жовтні 1964 і саме цю дату можна вважати початком діяльності УНФ. Перші три номери були надруковані на горищі власного дому письменника. УНФ складався з чотирьох низових організацій (дві — у Львові, дві — в Івано-Франківську) і окремих членів у різних регіонах УРСР (Рівне, Донецьк, Кіровоград та ін.). Красівський здійснював координацію роботи Львівських груп. Усього в УНФ налічувалось понад 150 осіб, які, завдяки конспірації, часто не знали один одного. В цей час Красівський написав роман «Байда», збірки віршів «Месник», «На сполох», «Литаври».

Гучний резонанс викликав розісланий у березні 1966 партійним і урядовим чиновникам СРСР і УРСР, а також у центральні газети «Меморандум Українського національного фронту XXIII з’їзду КПРС». У ньому відзначалося, що компартія засудила тільки методи сталінської національної політики, а не її сутність. Тому автори Меморандуму пропонували з’їзду радикально переосмислити національні проблеми в СРСР, задовольнити вимоги українського народу і повернути йому узурповані права, зокрема, дати можливість насильно переселеним повернутися на батьківщину, припинити гоніння української інтелігенції, арешти й переслідування, ввести українську мову в усіх культурних і громадських, адміністративних і господарських організаціях й ін.

Після цього КДБ розпочав пошуки УНФ.

У березні 1967 були заарештовані керівні члени УНФ, серед них — 24 березня 1967 і сам Красівський. Розслідування вели Івано-Франківське та Львівське управління КДБ. Завдяки конспіративній організованості УНФ, усіх львів’ян, які твердо дотримувалися того, що ніякої організації не було, судили поодинці, а самого Красівського, як засновника УНФ, приєднали до групової справи. Зеновія Красівського засудили до 12-ти років позбавлення волі (5 років тюрми, 7 років таборів суворого режиму) і 5-ти років заслання.

Відбуваючи покарання у Владимирському централі, Красівський написав збірку віршів «Невольницькі плачі», вперше опубліковану в Лондоні 1984, і поему «Тріумф сатани».

У 1972 у Владимирі фабрикується нова справа за ст. 70 ч. 2 КК РРФСР («антирадянська агітація і пропаганда»). За вироком суду Зеновія Михайловича спрямовують до психіатричної лікарні у Смоленську, а потім — до Львова і в Бережани Тернопільської обл., де перебував до липня 1978.

26 травня 1979 зареєстрували шлюб з Оленою Антонів, яка також оформила над ним опікунство, бо офіційна медицина визнала його «параноїдальним шизофреніком». Після цього виїхали на 20 діб до міста Паланґа.

У жовтні 1979 Зеновій Красівський став членом Української Гельсінкської групи.

12 березня 1980 Зеновія Михайловича знову заарештували і він був відправлений «досиджувати» термін покарання за вироком 1968 — 8 місяців і 7 днів таборів та 5 років заслання. Покарання відбував у колонії суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино Чусовського р-ну Пермської області. У листопаді 1980 етапований на заслання в селище Луговоє Тюменської області.

Усього Красівський провів у неволі 26 років.

У 1985 році Красівський повертається в Україну, а 1987 стає секретарем Української Гельсінської Спілки.

Він — засновник політичного журналу «Українські проблеми», який видавався в Стрию Львівської області.

Помер 20 вересня 1991 в Моршині Стрийського району Львівської області.

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!