Мабуть, нема такого українця, до життя якого не був би причетний великий пророк України. А коли ідеться про українських письменників, то, напевно, його творчість знайшла відгук у їхніх серцях змалку, вразила їх, спонукавши до перших рядків .
“Були часи, коли портрет Кобзаря був у кожній хаті, наприклад, висів над ліжечком. Сьогодні ж таке рідко зустрінеш. І це прикро. Адже саме з таких дрібниць складається любов до Шевченка, – зазначила в своєму виступі Шевченківська лавреатка Галина Пагутяк під час творчої зустрічі у Львівській письменницькій організації з нагоди ювілейної дати від дня народження будителя української нації. – Шевченка завжди намагалися сфальсифікувати. В радянські часи з нього робили атеїста. Сьогодні намагаються зняти з нього кожуха, вбрати в білий костюм, запевняючи, що ніби він був улюбленцем долі, розважав дам.
Тобто, роблять спроби зробити Шевченка не таким, яким він насправді був. Найгірше, що цей треш намагаються просувати за кордоном. Нам треба боронити Шевченка, адже він нас досі боронив”.
З натхненного Шевченкового слова розпочав вечір письменник, народний артист України Святослав Максимчук, якому поталанило народитися в день народження Тараса Шевченка. Свого часу він став неперевершеним виконавцем великого поета, а цього разу прочитав ряд віршів, в яких Тарас Шевченко передбачив наше сьогочасся.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Творчістю, через яку проходить дух Шевченка, поділився поет, заслужений діяч мистецтв України Богдан Стельмах. Також на прохання колег він прочитав вірш про пам’ятник, якого виконував вперше у час перебудови, 1989 року. Цей твір письменник написав в ті часи, коли в нашому місті ніяк не могли визначитися з пам’ятником Великому Кобзареві і місцем його встановлення. Через що ніяк не могли “діждатись Шевченка у Львів”.
Своєрідною (у 1965 році) стала зустріч із Тарасом Шевченком того вечора у спогаді літературознавця, історика, суспільно-політичного діяча Михайла Косіва. Він того фатального року подав до журналу дослідження про Тараса Шевченка. Досі він не розуміє, як цензура недогледіла цей матеріал. Спохватилась, як вийшли сигнальні примірники. Стаття була вирізана і спричинилася до того, що 28-го серпня цього ж року Михайла Косіва біля університету зустріли двоє незнайомих чоловіків і запропонували поговорити. Спершу подумав, що то – хтось із студетів-заочників. Але коли опинився в машині, то зрозумів, в чому справа. На запитання “Куди ви мене везете?” вони відповіли: “Тіше, дальше будєт … страшнєє”.
Модерував захід Олесь Дяк, який, відкриваючи літературний вечір, сказав: “Шевченко на генному рівні уклав у свідомість наступних поколінь думку, що українці – великий народ, який заслуговує мати свою державу і бути незалежним”.
Відомий художник і ювелір Всеволод Волощак забезпечив присутність Кобзаря у вигляді ювелірної прикраси з ликом Шевченка та його портретом з емалями на мідній дошці, а з власними спогадами про знайомство з творчістю Тараса Шевченка виступили легенда Львівського телебачення Василь Глинчак, письменники Богдан Залізняк, Марія Людкевич, Петро Шкрабʼюк, Ірина Вовк, Тетяна Грунська, Володимир Ганулич, Оля Вовк, Ліліана Косановська, Теодора Савчинська-Латик, Василь Щеглюк, Галина Скірська, Богдан Смоляк.
Леся Бернакевич