У Львові провели літературний конкурс авторів і декламаторів з ушкодженим зором

375

Там, де гуртуються люди з ушкодженим зором, довкілля яскраве: колекція годинників, керамічного посуду, килимів, а ще – прадавній дуб, до якого треба притулитися, бо, кажуть, має він властивості, що дають людині міць. І поезія в членів товариства – така ж яскрава, хоча й позбавлена кольорів, але є звуки, тони і відчуття «шматованої вогнем дійсності, коли від обстрілів пропало світло в місті й зникло світло в душі, дерева не встигли розпустити свого цвіту, але є віра, що ще запахнуть чорнобривці й рута-м’ята, і мама заспіває про котика, й принесе гостинця від зайця тато».

У спеціальній бібліотеці імені Тараса Шевченка Львівської обласної організації «Українське товариство сліпих» (УТОС) щороку влаштовують конкурс поезії. Так і цьогоріч голова Правління Товариства Любов Кукуруза організувала і провела такий конкурс. Але, враховуючи воєнне лихоліття, захід має патріотично-мілітарну тематику.

В номінації «Авторська  поезія»  переможницею стала  – Лілія Кравченко, авторка трьох  поетичних збірок. Щодо другої номінації «Художня декламація», то перше місце розділили між двома конкурсантами – Любов’ю Гриців і Тарасом Дороцьким. Голова журі – очільник Львівської письменницької організації, заслужений діяч мистецтв України Олесь Дяк звернув увагу на виступ пані Люби тому, що вона,  обравши «Плач Ярославни», – вже саму по собі складну поезію, – підібрала для її подачі оригінальний ключ: обравши не крикливо- патетичну інтерпретацію, до якої часто вдаються читці, а – ліричну сповідь, явила світлу печаль.  «Ліричний голос декламаторки наче створений для «Плачу Ярославни», а музичний інструмент, що служив фоном для билинного епосу, безумовно, і зараз звучить по-сучасному, не викликає сумніву в тому, що подібна музика, виведена духовим інструментом наєм, могла мати місце в ту епоху, коли князь Ігор вирушав походом на половців», – зауважив Олесь Дяк. Другий переможець – кобзар і співак Тарас Дороцький, який вже відомий участю у зйомках кінофільму “Поводир”, в супроводі ліри читав поезію. За словами члена Журі – незрячого радіожурналіста Володимира Носкова з Харкова, який зараз  проживає у Львові, як тимчасово переміщена особа, лірник Тарас, взявши музичний інструмент до рук, буквально вмить перевтілився, тембр його голосу звучав то героїчно, то  – ніжно.

 

Леся Бернакевич, Львівська обласна організація НСПУ

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!