Тридцятого вересня у Палаці Потоцьких Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького відбулася презентація каталогу виставкового проєкту «Кость Борисюк. Королівське полювання». Подія проходила на другому поверсі палацу, у залах, де з перших днів липня експонуються роботи відомого художника з Луцька.
Сам Кость Борисюк не дожив до своєї виставки у Львові — місті, де він навчався, мав багато друзів і куди часто приїздив разом із дружиною, щоб «набратися львівського духу». Усі представлені в Палаці Потоцьких роботи були відібрані самим автором і гармонійно вписалися в інтер’єри найвишуканішої львівської резиденції.
Про це зазначив у своєму виступі генеральний директор ЛНГМ Тарас Возняк. Він пригадав, як познайомився із Костем Борисюком у Луцьку ще в 2017 році й уже тоді захопився його роботами, представленими в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків. Борисюк вражав як особистість: дивував дисонанс між внутрішньою стриманістю самого митця та його творами, колористика яких сповнена енергії й експресії.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Виставка у Львові тривала три місяці й увінчалася презентацією каталогу. До видання увійшли репродукції творів художника та статті мистецтвознавців Романа Яціва, Наталії Столярчук і Тараса Возняка. Текст останнього відроджує традицію видань In Memoriam, присвячених пам’яті тих, хто відійшов у вічність.
Тарас Возняк наголосив на важливості виходу каталогів, адже саме завдяки їм зберігається пам’ять про виставки. Львівська галерея чи не єдина в Україні послідовно документує масштабні мистецькі проєкти, втілені в її стінах.
І на відкритті виставки, і під час презентації каталогу багато уваги приділили її назві. Чому саме «Королівське полювання»? На думку головного зберігача фондів ЛНГМ Михайла Кобрина, за цією метафорою криється багатовікова історія людства. Сцени полювання зафіксовані ще в наскельних малюнках. «Попервах полювання було життєво необхідним контактом людини з природою, воно забезпечувало виживання і було пов’язане з кров’ю, вбивством, прагненням здобичі», — зазначив Михайло Кобрин. Згодом повсякденна потреба в ньому зникла, перетворивши полювання на аристократичну розвагу. Сучасне мистецтво дає змогу осмислити це явище в різних вимірах — крізь експресію, колір і деструкцію, що виразно відчутно в роботах Костя Борисюка.
Дружина художника Євгенія Козира подякувала за появу каталогу й підкреслила, що в час війни електронні носії можуть бути пошкоджені чи втрачені, натомість друкована книга залишається. «Книга — як ложка, молоток, колесо чи ножиці. Після того, як вони були винайдені, нічого кращого вже не придумаєш. Ви не зробите ложку кращою, ніж вона є… Повторюю: книга — як колесо», — процитувала вона філософа й медієвіста Умберто Еко.
Кость Борисюк народився і формувався в родині українських націоналістів, тому все життя сповідував та втілював національну ідею, зокрема й через художню творчість, залишаючись при цьому світлою і щирою людиною.
Євгенія Козира також додала, що проєкт народжувався вже в реаліях повномасштабного російського вторгнення. Сам митець пояснював метафору «королівського полювання» як «насильство грубої сили над глибинною і високою духовністю, насильство над людською сутністю, сутністю мого народу».
Мистецтвознавець Ростислав Шмагало під час презентації зазначив, що відкрив для себе в особі Борисюка самобутнього майстра, естетика якого органічно перегукується з пошуками Василя Хмелюка, Френсіса Бекона та Володимира Лободи.
Як підкреслює у своїй статті Наталія Столярчук, головною рисою виставкового проєкту є відкритість до інтерпретацій. Багатозначність образів Костя Борисюка не нав’язує прямолінійних висновків, а пробуджує культурну пам’ять. Здатність органічно поєднувати міф, історію та власний екзистенційний досвід і визначає унікальність спадщини художника.
