– Доки живий, треба слухати, – літня жінка перевзувається з
чобіт у туфлі у холі столичного палацу “Україна”. 23 січня тут – творчий вечір
російського поета 80-річного Євгенія Євтушенка. Він виступатиме разом із
державним академічним оркестром “РадіоБенд” Олександра Фокіна.
– Мама, на тебе ж люди дивляться, – шепоче жінці дочка із
косою-колоском.
– Тю на них, я прийшла до легенди, – випростується і рішуче
забирає з рук дівчини букет хризантем.
У холі продають книжки Євтушенка. За “Бабин Яр” з автографом
правлять 250 грн. Квитки коштують від 60 до 550 грн.
Вечір починається із затримкою на півгодини.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
– Я закінчив переклад “Станції Зими”, але зараз прочитаю
“Бабин Яр”, – виходить на сцену політик і поет Олександр Мороз, 68 років, і
читає вірш Євтушенка.
– …і через це – я справжній руський, – завершує Мороз, так
переклавши слово “русский”. До зали йде з охоронцем. Кілька глядачів знімають
колишнього голову Верховної Ради на телефони зблизька. Він незворушний.
На сцені розташувалися 12 музикантів “РадіоБенду”. Євтушенко
із керівником колективу Олександром Фокіним слухає джаз у кутку на лаві під
двома ліхтарями.
– Я его не сразу узнал, – Євгеній Олександрович згадує, як
жив у готелі з американським джазменом Луї Армстронгом. – Но он меня поразил
своей африканской красотой. Его зубы светились, как 32 ослепительно белых
прожектора. Он сразу спросил: “Вы – Евтушенко? Давайте встретимся вечером и
поговорим о джазе”.
Євтушенко – худий, з гострими колінами і плечима. На ньому
жовта краватка з червоною квіткою. Розповіді про минуле інколи затягує на 20
хв. Вірші ж читає із захватом, надривом. Аркуші розлітаються навколо.
– Я был влюбчив, я был въюбчив, – з легким акцентом
проспівує слова Євтушенка латвійський співак Інтарс Бусуліс, 34 роки.
Поряд із ним танцює вища на голову київська акторка Анна
Артьоменко у короткій чорній сукні.
– А кто пел телом?
– перепитує про неї Євтушенко після
танцю.
– Мои стихи перевели
на 70 языков, – продовжує поет. – А читал я их в 96 странах.
Згадує, як був на виступі британського гурту “Бітлз” у Римі
1964-го.
– Когда “битлы” вышли
на сцену и попытались спеть, публика впала в истерию. Орала, топала ногами. А в
первом ряду сидели их мамы. Музыканты чуть не плакали: “Мамы хотят нас
послушать”. И все-таки начали играть. Но я не знал, что происходило за
кулисами. Позже прочел это в книге Пола Маккартни. Оказывается, они читали мою
книгу “Станция Зима”, которая вышла за границей тиражом в 250 тысяч. Это
поднимало им настроение. Я про это написал “Балладу о пятом битле”. Я буду
сейчас читать, а вы подпевайте, – по
складах повторює приспів із бітлівської “Жовтої субмарини”.
Ближче до півночі глядачі групами залишають залу посеред
виступів.
– Общественный
транспорт, я понимаю, – каже Євтушенко.
Просить зіграти пісню про Хрещатик, яку написав спеціально для цього вечора. За
4 год. концерту публіка підводиться аплодувати тричі.