Книги, які днями було презентовано в столичній Публічній бібліотеці імені Лесі Українки, мають багато спільного – їх написали авторитетні журналісти з Донеччини, які все життя відстоювали українство в своєму рідному краї, скуштували гіркого переселенського хліба в евакуації торік і попри всі небезпеки повернулися додому.
Під майже постійними обстрілами Слов’янська Віктор Скрипник зумів видати збірку «Підла війна росії проти України». – Слов’янськ: «Друкарський двір».2023.- 76с., а Володимир Заїка – «На відстані війни».- Івано – Франківськ: НАІР.2023.- 244с. Обидва автора своєю працею доводять – слово теж воює і Україна переможе!
Як розповів Віктор Скрипник, в його книгу увійшли понад двадцять статей в яких йдеться про земляків, які вважали і вважають Донбас українським, боролися з сепаратистами, а тепер з відвертими ворогами. І патріотично налаштованих людей після повномасштабного вторгнення путінської росії в Україну стає все більше. Автор нагадує, що війна почалася із захоплення російськими посіпаками Слов’янська 12 квітня 2014року. По гарячих слідах свідок тих драматичних подій написав про те, як Слов’янськ став центром сепаратизму, про настрої, які тоді панували в місті. Він, зокрема пише, що одна з найяскравіших публікацій про окупацію його міста вийшла влітку 2014року в «Українській літературній газеті» авторства доктора філософських наук Анатолія Федя.
Підла війна росії приносить багато горя і ветеран журналістики закликає не тільки пам’ятати загиблих воїнів ЗСУ, а й застерігає від нових потрясінь.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
А ще праця Скрипника зафіксувала чимало презентацій патріотичних видань про Схід, що відбувалися в Слов’янську. Це, зокрема, книга про визволителів міста «Пам’ять жива», видана з ініціативи науковиці Тетяни Лисак, «Іловайськ» Євгена Положія, «Добробати» Вероніки Миронової. Представляв свою книгу «Війна в Слов’янську 2014-го» і сам Віктор Петрович.
Згадується і «Донбасія» (2021) автора цих рядків, і збірка «Зранена душа» Володимира Заїки, про якого вже писав, бо йшли разом українським шляхом немало літ, і обом довелося залишити Донецьк ще в 2014 році. Ніхто не міг передбачити, що моєму колезі доведеться залишати не лише власну квартиру в обласному центрі, а й батьківську в селищі. Але на болісних спогадах у своїй новій книзі «На відстані війни» автор не зосереджується. Свою працю він почав у перші дні повномасштабного вторгнення.
–Ще не було, ані назви, ані структури, ані розвитку подій та кульмінації, ані розв’язки та фіналу, бо тоді ще ніхто не знав чого чекати в майбутньому і наскільки розтягнеться ця кривава битва, – розповідає Володимир Заїка, – твори, що увійшли до збірки, народжувалися в різних місцях і за різних обставин: в рідній Олександрівці на Донеччині, яка і зараз знаходиться майже на лінії вогню – за 50 км від активних бойових дій, на колесах, під час вимушених мандрів зі Сходу на Захід, при евакуації на початку квітня 2022 року, на залізничних вокзалах Вінниці і Черкас, просто неба у передгір’ях Карпат і на крутих схилах Дніпра і Кременчуцького водосховища.
Під впливом побаченого і почутого, на основі вражень від багатого фактичного матеріалу, автор поспішав зафіксувати наслідки ворожих злочинів, випробування і страждання пересічних українців, біль і гнів, горе втрат і героїзм українських захисників. Про пережите Володимир Заїка написав у віршах і в прозі.
До презентації в столичній книгозбірні долучилися переселенці, які сказали добре слово про авторів. Це, зокрема, члени НСПУ Віталій Павловський і Петро Гайворонський, науковиця і краєзнавець зі Слов’янська Тетяна Лисак, волонтер із Маріуполя Оксана Стоміна, добродій Сергій Шацький та інші.
Ігор Зоц,
журналіст з Донеччини.