У Кропивницькому, в затишній атмосфері Обласної універсальної наукової бібліотеки ім.Д.Чижевського відбувся літературний захід, присвячений пам’яті поетів-шістдесятників – представників степової Кіровоградщини.
Про це у фейсбуці повідомляє Анатолій Саржевський.
Учасники зустрічі вшанували покоління української інтелігенції, яке стало символом духовного спротиву тоталітарній системі, відкинуло догми соціалістичного реалізму та утверджувало в літературі ідеї свободи, національної гідності, відродження української культури й національної свідомості.
У межах поетичного хабу «Таїна тексту» письменники Сергій Михида та Валерій Мятович розповіли читачам про життєвий і творчий шлях наших земляків – Володимира Базилевського, Валерія Гончаренка, Валерія (Валер’яна) Юр’єва, Леоніда Народового, Леоніда Безпалого та Бориса Чамлая.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Першим згадали лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Володимира Базилевського. Майбутній класик сучасної української поезії дебютував у пресі ще 1954 року, а свою першу поетичну збірку «Ятрань» видав у 1968 році. Його творчість вирізняється глибоким осмисленням духовного світу людини, багатством тематики, філософським звучанням і щирою любов’ю до життя.
Окрему увагу приділили Валерію Гончаренку – уродженцю Луганщини, поету, журналісту та багаторічному керівнику міської літературної студії «Сівач». Ще у студентські роки він видав свої перші збірки «Червоний Волосожар» і «Кроки». Його поезія утверджувала загальнолюдські цінності, духовність та моральні засади, а сам автор неодноразово наголошував, що ніколи не переживав творчого застою.
Згадали й нашого земляка Валерія (Валер’яна) Юр’єва – журналіста, поета, прозаїка і драматурга. У 1968 році він став лауреатом літературної премії імені Юрія Яновського, а останні роки життя жив і працював у Миколаєві.
Особливо зворушливою була розповідь про трагічну долю поета-лірика Леоніда Народового – автора двох поетичних збірок, у яких відчувається духовна спадкоємність поколінь. Його слова: «Молодість ніколи не кінчається, бо серце сивини не визнає» й сьогодні звучать напрочуд актуально.
До слова, приємно зазначити, що автор цих рядків є лауреатом літературно-мистецької премії імені Леоніда Народового, заснованої Товариством письменників і журналістів імені Івана Франка та літературно-мистецьким альманахом «Сівач».
Учасники зустрічі також згадали поета Леоніда Безпалого, чия доля була понівечена сталінськими репресіями. Посмертно його творчість була відзначена обласною літературною премією імені Євгена Маланюка (2007). Добрі слова пролунали й на адресу поета-байкаря Бориса Чамлая – випускника Кіровоградського педагогічного інституту, який залишив помітний слід у літературному житті краю.
Теплими спогадами про особисте знайомство з поетами-шістдесятниками поділилися художник Ігор Смичек та письменниця, лауреатка премії імені Леоніда Народового Олена Баранова.
Захід став не лише даниною пам’яті видатним митцям слова, а й нагодою ще раз усвідомити вагомий внесок шістдесятників у розвиток української літератури, культури та формування національної самосвідомості.
