25 жовтня 2024 року, теплого погожого осіннього дня, до Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини з квітами в руках і неабиякою цікавістю в очах поспішали студенти, викладачі, художники, шанувальники мистецтва. Кожен прагнув побачити виставку випускників Косівського технікуму художніх народних промислів (зараз — Косівський інститут та фаховий коледж прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ) та їх викладачів, які 35 років тому закінчили навчальний захід.
Майже кожен із нас згадує студентські роки — одні з найкращих у житті, бо оповиті молодістю, життєрадісністю і вірою в те, що життя прекрасне, і таким воно буде завжди.
У різні куточки України закинула доля молодих художників 1989 року випуску. Все рідше колишні однокурсники мають змогу спілкуватись один з одним. Та є день, коли вони злітаються до свого мистецького закладу.
«Сьогодні надзвичайно приємна подія — у двох залах нашого музею відкрилася виставка робіт художників, яких об’єднують спільні спогади про студентські роки і які вже 35 років ідуть однією дорогою. Тоді, у 1989 році, понад 70 молодих спеціалістів вирушили в світ. Доля посміхнулася кожному по-своєму — хтось продовжив навчання за уже вибраним фахом і став художником, хтось здобув вищу освіту за іншим напрямком, а ще хтось послідува-в тому, що диктувало життя. Але у підсумку кожен і кожна зайняли своє місце під синім небом. Спогади про студентські роки стали невидимим магнітом, який об’єднує усіх навколо Косова. А зібрав їх усіх (і не вперше, кожні п’ять років) Мирослав Близнюк — однокурсник митців, краєзнавець, колекціонер та художник», — такими словами відкрила захід завідувачка музею, невтомна організаторка і популяризатор-ка українських шедеврів Вікторія Яремин.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Мирослав Близнюк, продовжуючи імпрезу, висловив щирі слова вдячності своїм педагогам від імені присутніх однокурсників та тих, які, на жаль, через поважні причини, самі не змогли бути присутніми на цьому широкому дійстві (хоч деякі представили свої роботи).
Ця виставка є подякою м. Косову та викладачам закладу, в якому вони започаткували свій мистецько-творчий життєпис. В особливій атмосфері студентського життя набиралися знань, досвіду, відкривали незвідані сторінки гуцульського мистецтва. Сюди всіх привели спогади про незабутні та найпрекрасніші роки юності, бажання ненадовго, на короткий час побувати в своїй молодості. Хоча позаду прожите життя, різні події, невдачі та успіхи, але випускники раділи зустрічі один із одним, наче справжні студенти, поринувши у спогади 35-річної давності.
До ювілейної зустрічі сім випускників презентували свої роботи, серед них: Ганна Єрменчук-Гручман — українська художниця декоративного рознису, членкиня НСЖУ, Національної спілки майстрів народного мистецтва; Володимир Сандюк — заслужений художник України, член НСХУ, доцент; Роман Лучук — майстер художньої обробки шкіри та дерева, живописець, дизайнер; Анатолій Мельник — український художник, народний художник, музеєзнавець, член НСХУ, академік; Роман Іванишин — живописець; Микола Черевко — художник, різьбяр, звукооператор; Роксолана Петричук-Соломченко. Разом із своїми колишніми студентами у виставці взяли участь і викладачі — Володимир Гуменюк — художник, педагог, член Національної спілки художників України, Анатолій Калитко — живописець, заслужений художник України, Іван Парипа — викладач, художник-графік.
Учасники виставки насолоджувались і надихались мистецькими витворами — акварельними та олійними пейзажами, натюрмортами, декоративним розписом. Кожна робота, ніби оригінальна світлина з життя і природи рідного краю, умиротворювала і промовляла душею її авторів, у яких багато спільного.
Вразили присутніх декоративні композиції Володимира Гуменюка, які випромінюють теплоту. У них — роздуми про віру, Бога та вічність. Про фантастичні полотна свого вчителя говорить і сам Мирослав Близнюк:
«Ми зайшли з Володею Сандюком до Володимира Петровича, щоб узяти його картини на виставку. Я їх побачив і завмер від потрясіння. Автор випромінює дивовижну енергію добра, оптимізму і ділиться нею з нами. Він малює світ, куди частина людей уже пішла, куди прийдемо і ми колись. Ми думаємо, що після смерті нас чекає щось погане. Поводьмося достойно, тоді будемо виглядати отак».
Зазначу, що В. П. Гуменюк уже третій раз бере участь у виставці зі своїми випускниками (2009, 2019, 2024). Він — людина великої сили волі: перенісши три інсульти, не говорить, не пише, а малює лівою рукою, бо його рука тягнеться до олівця і пензля, щоб показати нам світ, якого не бачимо ми, але бачить він.
Відчуття гармонії та краси, естетика творів нікого не залишила байдужими серед відвідувачів. Щирі слова захоплення і вдячності адресували авторам однокурсники, колеги, родичі та шанувальники мистецтва.
Усі, хто брав слово, — Анатолій Калитко, Іван Парипа, Йосип Приймак, Марія Іванчук — високо оцінили талант випускників. Вони зазначили, що в своїх роботах кожен знайшов себе, виробив свій власний стиль і почерк, сформував творче обличчя. А їхні полотна в експозиції виставки розкрили високу майстерність, тонке сприйняття природи, любов до землі, на якій ми живемо.
Роман Кабин — колишній викладач англійської мови, закінчив імпрезу майстерним читанням творів Т.Г.Шевченка.
Вітаємо митців з презентацією їх доробку і бажаємо міцного здоров’я, творчого горіння, нових неповторних й дивовижних робіт. Божого благословення у всіх справах!
членкиня Клубу інтелігенції ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта».
Світлини авторки та Вікторії Яремин.