5 липня 2024 року Іванна Стеф’юк — письменниця, літературознавиця, етнографиня, членкиня Національної спілки письменників України, вдруге відвідала Гуцульську світлицю науково-просвітницького центру НПП «Гуцульщина», де провела презентацію найповнішого на сьогодні і першого в незалежній Україні видання творів Марка Черемшини «Райска птиця» і своїх книг «Про вас» та «Місце сили».
Тут зібралися ті, хто хотів поринути у світ неповторної поезії та прози Марка Черемшини, майстерно прочитаних Іванною Стеф’юк, і просто відпочити душею.
Надія Копер — модераторка, начальниця відділу рекреації НПП «Гу-цульщина» — представила присутнім гостю і зазначила: «Спілкуватися з письменниками завжди захопливо. І тому Гуцульська світлиця продовжує серію творчих зустрічей із корифеями українського слова, започаткованих ще в 2023 році. Сьогодні на чергову зустріч завітала наша землячка, уродженка с. Кобаків Іванна Стеф’юк — упорядниця книги Марка Черемшини «Райска пти-ця», яка розкаже про свого улюбленого автора, підготовку й видання книжки, твори М.Черемшини, які опубліковано вперше».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Імпреза проходила на інтелектуальних вібраціях, із нотками гумору та, подекуди, суму, а розпочалася з обговорення окремого зібрання творів Марка Черемшини «Райска птиця», до якого ввійшов і заборонений у радянський час доробок автора. Ця книжка — ювілейна шана одному з найсильніших новелістів XX ст., письменникові з душею жайвора, вся сила якого в делікатності і грі зі смислами. Книжка вийшла напередодні 150-річчя відомого письменника у видавництві «Дискурсус» за сприяння Івано-Франківської обласної програми книговидання і стала переможницею конкурсу «Краща книжка Прикарпаття» у номінації «Спадщина».
У дизайні обкладинки відтворено косівську мальовану кераміку Надії Вербівської з роду Павлини Цвілик, якою був залюблений Марко Черемшина.
Цікава розповідь про видання, яке вмістило в себе художні твори, літературно-критичні виступи, присвяти, мемуари, художні переклади та листи українського класика, що допомагають краще пізнати його характер і світогляд та знайомлять читача з Марком Черемшиною не лише як із талановитим літератором, а й багатогранною, енергійною людиною та щирим, відданим другом, збереженість мовостилю Марка Черемшини у текстах, що подаються за прижиттєвими для письменника першодруками, звіреними з автографами не залишили байдужими жодного слухача, проникнувши в саме серце і викликали незабутні враження.
І. Стеф’юк вже двадцять років вивчає світосприйняття Марка Черем-шини. Допомагають їй його власні характеристики, спогади його сучасників.
«Він — письменник-загадка. Має два дні народження, за життя познайомився зі своїм двійником і майже передбачив власну смерть. Іван Семанюк, Марко Легіт, Василь Заренко, Марко Черемшина — це його імена. Знав 13 мов, обожнював світанки, а етнографію і народну культуру вважав частиною себе і своєї природи. «Я сам був тим матеріалом», — так писав. Став одним з най-успішніших правозахисників, належав до золотої доби адвокатів, деякий час був бургомістром Снятина, але сам склав із себе повноваження. Його літературна спадщина — це три книжки: «Карби», «Село вигибає» та «Верховина». Так, як любив свої Кобаки, свій Снятин і усе правдиве українське — так любити можуть лише сильні і чесні. Читаймо його — бо то є райський набуток у його делікатному слові», — продовжувала І.І.Стеф’юк, авторка дисертації про творчість Марка Черемшини.
«Кожне більше чи менше моє дослідження — це щиросердне «дякую» тим людям, які вчили і вчать мене», — зазначила дослідниця. Перші троє вчителів Іванни Стеф’юк — всі Стеф’юки — дід Митро, бабка Маріка і мама Маруся, які вчили читати і писати, ставити собі цілі і досягати їх. Директорка музею Марка Черемшини Руслана Кірєєва стала духовною мамою, завдяки якій вона загорілася наукою. Також своїми вчителями й потужним світлом на своєму шляху вважає поважних людей: професора Богдана Мельничука, під керівництвом якого Іванна чотири роки займалася на літературній студії Степана Будного в Чернівецькому Національному університеті та захистила дисертацію «Людина і війна у слові Марка Черемшини»; Миколу Шкрібляка — директора Буковинського центру культури і мистецтва, професора, знаного етнолога, заслуженого діяча мистецтв України, який вчить пізнавати філософію народної культури; Євгена Барана — літературознавця, Василя Шкургана — поета, які багато допомагають своїми порадами.
Розповіла І.Стеф’юк і про свої книжки — «Про вас» та «Місце сили». В основі першої — реальні життєві історії жителів сіл Коломийського, Косівського районів Прикарпаття, Буковини, Волині і навіть Одеси та мереживо її родинних спогадів з історіями людей із сорокових. Українські гуцули, євреї, румуни, німці-колоністи розповідають історії, які сьогодні набувають нового осмислення. Зворушила і розповідь про дружину Марка Черемшини, яка врятувала двох єврейських дітей, пережила дві світові війни.
«Місце сили» — фольклорна розвідка, в якій зібрані культурологічні есеї, розмисли, етюди і нариси про світ традицій Буковини, Покуття, Гуцуль-щини, Опілля, який відкриває культуру національних спільнот — румунської, молдовської, німецької, єврейської, польської. Гостя поділилася, що сама збирає всі матеріали і подекуди й «до рота зазирає» носіям фольклору.
Розповідаючи про місця сили, які, за словами, письменника і філософа Карлоса Кастанеди, є важливими для людини, бо сповнені духовної енергії, підкреслила, що для кожного українця таким місцем є той рідний край, де людина народилася і зростала. У світі поразок і перемог кожен знаходить своє місце сили, яке надихає, підтримує, дарує надію.
«Я народжена в місці сили — моє рідне село Кобаки, що на Косівщині, відоме тим, що в ньому діє духовно-екологічний центр «Здвижин», дивовижно світла церква серед дубового лісу, куди я змалку ходила молитися. Моїми місцями сили є ті сердечні локуси, куди приїжджаю за знаннями, за природою, за відпочинком, за поверненням до самої себе… Я працюю в місцях сили — Буковинському центрі культури і мистецтва, розташованому на пагорбах святого Домініка та «Віллі натхнення» (Снятинський літературно-меморіальний музей Марка Черемшини), які формують мене, а я їм дякую. Я живу в місці сили. У країні–дивовижі — Україні, яка своїми культурними кодами здатна заговорити навіть глобальні катаклізми», — пише Іванна Стеф’юк у передмові до своєї книги.
А розповіді про важливість зв’язку з традицією, зокрема про колядки і щедрівки, маланкування, весільні обряди, які є символами українського народу і мають глибокий духовний зміст, спонукали до ширшого обговорення, бо кожен присутній хотів поділитися традиціями і обрядами, які запам’яталися з дитинства.
Творча атмосфера та піднесений настрій, що панували у світлиці підсилювалися емоційним проникливим словом письменниці. А розповіді-образки людських історій породжували думи про коріння родини, про малу батьківщину, Україну, де кожен віднаходив щось про себе.
На зустрічі присутні встигли порушити чимало питань, а Іванна Сте-ф’юк у відповідь ділилася найсокровеннішим: чому пише, звідки черпає енергію для цього, як саме відбувається процес написання роботи, чому зацікавилась фольклорною творчістю та ін..
Наприкінці письменниця подякувала організаторам за запрошення в Гуцульську світлицю — на рідну енергію місця, присутнім — за увагу, за можливість зустрітися з дорогими гостями, які завітали на зустріч, — Уляною Маляр — тележурналісткою, ведучою програми «ART ПерсонА» та Мироном Василиком — фотографом, Романом Печижаком — начальником відділу культури і туризму Косівської територіальної громади, який цікаво ділився гумором і філософією наших звичаїв, Вікторією Яремин — завідувачкою Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини (філія НМНМГП імені Й.Кобринського), Марією Порох — студентською подругою її мами, з якою навчалася в Івано-Франківському медичному училищі і жила на одній квартирі.
Учасники зустрічі мали змогу придбати книжки з автографом І.Сте-ф’юк, зробити спільне фото на згадку про цей незабутній захід.
Марія ПОРОХ,
членкиня Клубу інтелігенції ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта».
Світлини Іванни Стеф’юк, Надії Копер, Мирона Василика, Марії Порох.
Довідково.
Іванна Стеф’юк — краєзнавиця, кандидатка філологічних наук, членкиня Національної спілки письменників України. Працює у галузі етнографії та музейної справи. Завідувачка науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури, кураторка етнографічного проєкту «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва ( м. Чернівці). Старша наукова працівниця Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини.
Авторка книжок «Про вас», «За руку з гостем» (новели), «Рибниця» (поетична книга), «Портрет українця», «На хітанці» (роман), співавторка видань «Людина і світ у слові Марка Черемшини» (з Русланою і Петром Кірєєвим), «Гуцульський ліжник: дискурс через віки», « Марко Черемшина у спогадах, документах та матеріалах» (з Миколою Шкрібляком), книги-діалогу «І. Стеф’юк. Раптівка /А. Сенчило. Обратная сторона земли» (2018),
Володарка Гранту Президента України у галузі літератури (2017). У двох номерах канадського культурологічного журналу «Разом» представлена як фотомодель, проявила себе і як сценаристка. Авторка циклу документальних програм «Сторінками життя» (спільно з ТК «Снятин»), з якою у циклі програм «Наш Черемшина» озвучила 10 новел Марка Черемшини, відтворивши діалектологічний відтінок порубіжної зони Прикарпаття, та авторка серії подкастів «Червона книга Буковини» ( спільно з радіо «Суспільне: Буковина»).
Лауреатка літературно-мистецької премії імені Марка Черемшини та літературної премії імені Пауля Целана. «Близниця» — повість-фіналістка Міжнародної премії ім. Василя Портяка, а книжка «Про вас» — українсько-єврейської премії «Зустріч».
За період 2020-2021 років з-під пера науковиці вийшло понад 100 науково-популярних публікацій на всеукраїнських мистецьких порталах та на сторінках друкованих періодичних видань.
Стиль Іванни Стеф’юк — активне використання гуцульських діалектизмів, зображення світу горян, осмислення сакрального і містичного у житті людини.