Вдруге головою Хмельницької обласної організації НСПУ обрано Петра Маліша. Чому саме його? Адже із 48 спілчан є чимало достойних кандидатур. Та збори вирішили одноголосно: все-таки бути йому. З-поміж низки питань, що вирішувалися впродовж чотирьох років, були традиційні: літературні заходи, зустрічі з читачами, індивідуальні творчі спілкування, вшанування митців, які відійшли у засвіти тощо. Петро Іванович зумів доповнити цей перелік. По-перше, після зустрічі з мером міста Олександром Симчишиним домовлено про заснування альманаху «Південний Буг», який виходить двічі на рік вже упродовж трьох років. До слова, видання містить понад двісті сторінок. По-друге, міська рада започаткувала програму підтримки книговидання місцевих авторів і популяризації української книги на 2018-2020 роки «Читай українською». За цей час видано дев’ять книжок: Броніслава Грищука «Ферапонтів монастир», Анатолія Ненцінського «Побачення з собою», білоруського поета Міхася Скобли «Жадання» у перекладах Василя Горбатюка і Миколи Клеца, а також збірку Миколи Федунця «Тепло долонь», колишнього очільника письменницької організації, який віддав їй понад двадцять років та інших. До речі, зараз діє така ж Програма на наступні три роки «Читай щодня українською».
Добрі стосунки налагодилися з обласною радою та обласною адміністрацією. Вони також започаткували програму підтримки книговидання спілчан. Уже вийшло 15 книжок різних жанрів. Така робота триває.
Підтримуються традиції, засновані попередниками обласної організації. Зокрема, щорічно спільно з обласним літературним музеєм (директор Василь Горбатюк) проводиться дводенний літературно-мистецький фестиваль «Зернослово». На нього запрошуються спілчани, насамперед, зі східних областей України – Херсона, Харкова, Запоріжжя, а також із Рівного, Житомира, Закарпаття, Вінниці, Львова. У нас побували Василь Кузан, Микола Білокопитов, Вікторія Сироватко, Василь Загороднюк, Микола Береза, Анатолій Сірик та інші. Першого дня письменники зустрічаються з читачами у районних центрах, наступного – творчі групи роз’їжджаються по трьох-чотирьох селах. На заходах, які відбуваються в бібліотеках, школах, місцевих клубах, письменники спілкуються з молоддю, дарують свої книги, читають власні твори.
Уже вчетверте спілчани беруть участь у заходах, які проводяться до Дня міста Хмельницького, у рамках якого діє літературний фестиваль «Слово єднає». На це свято запрошуємо відомих письменників України. Уже побували Василь Шкляр, Мирослав Дочинець, брати Капранови, Міхась Скобла, Марія Чумарна, Людмила Ромен та чимало інших. Опісля виходить збірник під однойменною назвою, де друкуються твори місцевих авторів і гостей фестивалю.
Чимало заходів, які проводяться обласною спілчанською організацією, висвітлюються у ЗМІ, на радіо і телебаченні. До Всесвітнього дня письменника, 30-річчя створення Національної спілки письменників України голова Петро Маліш, члени правління Віталій Міхалевський, Михайло Цимбалюк, Василь Горбатюк побували у закладах освіти та культури у Славуті, Полонному, у хмельницьких вишах, а саме у гуманітарно-педагогічній академії, Інституті соціально-інформаційних технологій «Університет «Україна», Хмельницькому технологічному університеті. На обласному радіо «Поділля суспільне», на МТРК «Місто» виступали Петро Маліш і Богдан Теленько.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
З перших днів війни з московськими окупантами наші спілчани приєдналися до активного волонтерського руху. Оксана Радушинська стала головою обласної громадської організації «Творча сотня. Рух до перемоги». Волонтерками стали також наші поетки Лідія Ярохно та Любов Сердунич. Понад два роки перебували на фронті Юрій Сорока та Оксана Романів як медичний працівник.
На зборах голова Спілки Петро Маліш висловився так: «Поле діяльності нашої організації – широке, є над чим працювати. І тут пригадуються слова генія Івана Франка, який писав: «Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті // Святою думкою…» Наша спілчанська організація скута одним бажанням – писати в ім’я України та її народу. Бо політика – тимчасова, а мистецтво – вічне».
Альона РАДЕЦЬКА