У Британії вийшла біографічна книга про прем’єр-міністра країни Бориса Джонсона

203

Одна справа – написати книгу-біографію, наприклад, Уінстона Черчілля або Рональда Рейгана. Її можуть розкритикувати або, навпаки, розхвалити тільки шанувальники цих політичних гігантів, яких одні звеличують до небес, а інші ненавидять. І зовсім інша – випустити біографічну книгу про чинного прем’єр-міністра країни, причому такого непростого як Борис Джонсон.

82- річний Том Бауер, а активі якого вже є «неавторизовані» книги-біографії політика Гордона Брауна і відомого винахідника і бізнесмена Річарда Бренсона (другого зараз затьмарив Ілон Маск), це зробив. Втім, рецензуючи його біографію Джонсона, яка тільки що вийшла з друку, The Gardian пише, що звична читачеві «сокира Бауера» опустилася в цей раз не на героя книги, а на його батька. Про це повідомляє lenta.ua.

«Злодій в п’єсі, – пише британське видання, – Стенлі Джонсон». І в це неважко повірити, читаючи, що Джонсон-старший якось вдарив дружину так сильно, що зламав їй ніс, а посушливим літом 1976-го року сказав двом помічницям по господарству, що через брак води прання одягу неможливе, і тому їм доведеться ходити голими. Як можна легко здогадатися, з однією з цих жінок він почав спати. (Тут можна згадати, що прадід Бориса Джонсона по батькові був родом з Туреччини, і, отже, ідея гарему не була для нього шокуючою. Міністр внутрішніх справ в уряді останнього Великого візира Османської імперії, він віддав наказ про арешт Кемаля Ататюрка. Після приходу Ататюрка до влади був страчений, а його син і дід Джонсона Осман Алі втік до Британії, де прийняв ім’я Уілфреда Джонсона).

Втім, батько Бориса Джонсона Стенлі таких висот, як син, в політиці не досяг, і в книзі Бауера зображений «професійним гостем, що завжди шукав безкоштовну постіль». Він не цікавиться вихованням своїх дітей, хіба що ділиться з ними парою життєвих уроків: «Якщо ти багато працюєш, то не показуй цього» і «Ніщо не має великого значення, а більшість речей взагалі не має значення». І все це, вказує The Gardian , розказано Бауером для того, щоб представити нинішнього прем’єр-міністра Британії як жертву поведінки його батька. Мовляв, то, як батько Бориса Джонсона жорстоко поводився з його матір’ю, з самого дитинства зародило в маленькому Джонсоні нестримні кар’єрні амбіції, щоб стати недосяжним для батька. (Характерний фрейдистський підхід до біографії, але оскільки на Заході фрейдизм давно став класикою, ми з цією тезою сперечатися не станемо).

Настільки ж поблажливо, на думку рецензента британського видання, Бауер ставиться до діяльності Бориса Джонсона в якості журналіста, коли він був кореспондентом The Telegraph в Брюсселі і писав «комедійні казки про бюрократів, які диктують правильну форму банана». Колеги вважали його за це шарлатаном, що вигадує всілякі дурниці, але, за зауваженням Бауера, з яким не можна не погодитися: «Врешті-решт, хто їх пам’ятає? Історія пам’ятає Бориса». Джонсону навіть присвоюється честь бути журналістом, який передбачив майбутній дух епохи постправди. Як говорив у той час виконавчий директор The Telegraph, можливо, їх кореспондент щось перебільшував, але все це було надто добре написано, щоб перевірити, чи вірно, якщо не по деталях, то по духу.

Таку ж поблажливість, на думку рецензента, Бауер проявляє в двох великих розділах своєї книги, які присвячені діяльності прем’єр-міністра Джонсона в зв’язку з пандемією коронавірусу. Мовляв, Бауер дотримується відомої позиції, згідно з якою Великобританією керують не політики, а некваліфіковані державні службовці та чиновники, і це вони, а не Джонсон, якому урядові радники з науки давали невірні рекомендації щодо подолання пандемії, в усьому винні. «На якій підставі політик може ставити під сумнів одностайні думки експертів?» – запитує Бауер.

Але з іншого боку, пише автор рецензії в The Gardian , навіть якщо винувато міністерство охорони здоров’я Великобританії, хіба це не робота прем’єр-міністра – взяти під контроль щось, що не працює належним чином? Важко уявити собі Уінстона Черчілля, що є для Джонсона зразком, який не може нічого зробити, окрім як слідувати вказівкам своїх підлеглих.

Втім, хоча Бауер, на думку автора рецензії, і намагається прикрасити портрет Джонсона, він пише про те, що є багато доказів того, що «Джонсон майже ні во що не вірить». Після сварки з приводу освіти перша дружина прем’єр-міністра з жахом розуміє: «У нього … немає ідеалів». Перевагою Джонсона під час його роботи журналістом було те, що він ніколи не розносив плітки – але, на думку колеги з The Telegraph, він цього не робив тому, що Джонсон – «нарцис», і його цікавить в першу чергу він сам, а не інші люди.

До переваг книги, на думку автора рецензії, можна віднести портрет «куточка британської еліти». (Тут треба знати, що Джонсон – з родовитої сім’ї не тільки по батькові, але і по матері. Його прабабуся по матері, баронеса, була правнучкою герцога і внучатою племінницею великої княгині). Мовляв, коли Джонсон керував виданням The Spectator, «заяви про прийом на роботу, позбавлені кумівства або покровительства, автоматично відкидалися». І – цікава деталь: коли друга дружина Джонсона юрист Марина Уілер вигнала чоловіка з дому через його роман з Петронеллою Вятт, дочкою приятеля Тетчер лорда Вятта, він оселився у свого старого друга Балліоля, чия дружина виявилася дочкою колишнього секретаря кабінету міністрів Робіна Батлера. «Це маленький світ», – констатує автор рецензії.

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!