Одна справа – написати книгу-біографію, наприклад, Уінстона Черчілля або Рональда Рейгана. Її можуть розкритикувати або, навпаки, розхвалити тільки шанувальники цих політичних гігантів, яких одні звеличують до небес, а інші ненавидять. І зовсім інша – випустити біографічну книгу про чинного прем’єр-міністра країни, причому такого непростого як Борис Джонсон.
82- річний Том Бауер, а активі якого вже є «неавторизовані» книги-біографії політика Гордона Брауна і відомого винахідника і бізнесмена Річарда Бренсона (другого зараз затьмарив Ілон Маск), це зробив. Втім, рецензуючи його біографію Джонсона, яка тільки що вийшла з друку, The Gardian пише, що звична читачеві «сокира Бауера» опустилася в цей раз не на героя книги, а на його батька. Про це повідомляє lenta.ua.
«Злодій в п’єсі, – пише британське видання, – Стенлі Джонсон». І в це неважко повірити, читаючи, що Джонсон-старший якось вдарив дружину так сильно, що зламав їй ніс, а посушливим літом 1976-го року сказав двом помічницям по господарству, що через брак води прання одягу неможливе, і тому їм доведеться ходити голими. Як можна легко здогадатися, з однією з цих жінок він почав спати. (Тут можна згадати, що прадід Бориса Джонсона по батькові був родом з Туреччини, і, отже, ідея гарему не була для нього шокуючою. Міністр внутрішніх справ в уряді останнього Великого візира Османської імперії, він віддав наказ про арешт Кемаля Ататюрка. Після приходу Ататюрка до влади був страчений, а його син і дід Джонсона Осман Алі втік до Британії, де прийняв ім’я Уілфреда Джонсона).
Втім, батько Бориса Джонсона Стенлі таких висот, як син, в політиці не досяг, і в книзі Бауера зображений «професійним гостем, що завжди шукав безкоштовну постіль». Він не цікавиться вихованням своїх дітей, хіба що ділиться з ними парою життєвих уроків: «Якщо ти багато працюєш, то не показуй цього» і «Ніщо не має великого значення, а більшість речей взагалі не має значення». І все це, вказує The Gardian , розказано Бауером для того, щоб представити нинішнього прем’єр-міністра Британії як жертву поведінки його батька. Мовляв, то, як батько Бориса Джонсона жорстоко поводився з його матір’ю, з самого дитинства зародило в маленькому Джонсоні нестримні кар’єрні амбіції, щоб стати недосяжним для батька. (Характерний фрейдистський підхід до біографії, але оскільки на Заході фрейдизм давно став класикою, ми з цією тезою сперечатися не станемо).
Настільки ж поблажливо, на думку рецензента британського видання, Бауер ставиться до діяльності Бориса Джонсона в якості журналіста, коли він був кореспондентом The Telegraph в Брюсселі і писав «комедійні казки про бюрократів, які диктують правильну форму банана». Колеги вважали його за це шарлатаном, що вигадує всілякі дурниці, але, за зауваженням Бауера, з яким не можна не погодитися: «Врешті-решт, хто їх пам’ятає? Історія пам’ятає Бориса». Джонсону навіть присвоюється честь бути журналістом, який передбачив майбутній дух епохи постправди. Як говорив у той час виконавчий директор The Telegraph, можливо, їх кореспондент щось перебільшував, але все це було надто добре написано, щоб перевірити, чи вірно, якщо не по деталях, то по духу.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Таку ж поблажливість, на думку рецензента, Бауер проявляє в двох великих розділах своєї книги, які присвячені діяльності прем’єр-міністра Джонсона в зв’язку з пандемією коронавірусу. Мовляв, Бауер дотримується відомої позиції, згідно з якою Великобританією керують не політики, а некваліфіковані державні службовці та чиновники, і це вони, а не Джонсон, якому урядові радники з науки давали невірні рекомендації щодо подолання пандемії, в усьому винні. «На якій підставі політик може ставити під сумнів одностайні думки експертів?» – запитує Бауер.
Але з іншого боку, пише автор рецензії в The Gardian , навіть якщо винувато міністерство охорони здоров’я Великобританії, хіба це не робота прем’єр-міністра – взяти під контроль щось, що не працює належним чином? Важко уявити собі Уінстона Черчілля, що є для Джонсона зразком, який не може нічого зробити, окрім як слідувати вказівкам своїх підлеглих.
Втім, хоча Бауер, на думку автора рецензії, і намагається прикрасити портрет Джонсона, він пише про те, що є багато доказів того, що «Джонсон майже ні во що не вірить». Після сварки з приводу освіти перша дружина прем’єр-міністра з жахом розуміє: «У нього … немає ідеалів». Перевагою Джонсона під час його роботи журналістом було те, що він ніколи не розносив плітки – але, на думку колеги з The Telegraph, він цього не робив тому, що Джонсон – «нарцис», і його цікавить в першу чергу він сам, а не інші люди.
До переваг книги, на думку автора рецензії, можна віднести портрет «куточка британської еліти». (Тут треба знати, що Джонсон – з родовитої сім’ї не тільки по батькові, але і по матері. Його прабабуся по матері, баронеса, була правнучкою герцога і внучатою племінницею великої княгині). Мовляв, коли Джонсон керував виданням The Spectator, «заяви про прийом на роботу, позбавлені кумівства або покровительства, автоматично відкидалися». І – цікава деталь: коли друга дружина Джонсона юрист Марина Уілер вигнала чоловіка з дому через його роман з Петронеллою Вятт, дочкою приятеля Тетчер лорда Вятта, він оселився у свого старого друга Балліоля, чия дружина виявилася дочкою колишнього секретаря кабінету міністрів Робіна Батлера. «Це маленький світ», – констатує автор рецензії.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.