Тихе плавлення «солдатиків з живого олова» від Леся Белея

167

 

У вівторок, 9 лютого, у київському кнайп-клубі «Купідон» відбулася презентація нової поетичної збірки Леся Белея «Книга про ліс», що вийшла у «Видавництві Старого Лева».  Презентація у Києві – перша зустріч автора з читачами у рамках його літературного туру Україною. Попереду – Запоріжжя, Ужгород, Львів та Тернопіль, пише ВСЛ.
У затишній атмосфері клубу гості презентації мали можливість поспілкуватися з автором та модератором розмови Вано Крюґером, вдосталь насолодитися віршами, які того вечора звучали у авторському виконанні.
«Текстів у збірці рівно 60, 30 у першому розділі та 30 у другому, – розповідав Лесь Белей. – У першій частині події відбуваються у лісі, яких ховає у собі безліч метафор. У другій частині метафорою є сам ліс. Той ліс, в якому ми всі з вами живемо. І кожен у ньому має свої дерева, трави та стежки. То ж це мої нотатки про ліс, про мешканців лісу та про наболіле – тихе плавлення «солдатиків з живого олова»…»
…ти мрієш, любиш, ненавидиш, прощаєш,
згадуєш, забуваєш, передумуєш, відкладаєш,
недоговорюєш, кричиш, плачеш, смієшся,
а олов’яні солдатики плавляться
ти з ними грався, дружив, обзивав, робив квачами,
знаходив у хованках, обмотував на футболі,
відмазував перед вчителями, ховався з ними по
підвалах,
а тепер вони плавляться…
Читачі мали змогу зануритись у метафоричний ліс Леся Белея, і разом з автором помандрувати його стежками, впізнаючи у зустрічних подорожніх самих себе. Вано Крюґер порівняв поезії автора із роботами художника-шестидесятника Павла Бедзіра, де головною тематикою теж був ліс.
«Так, Бедзір теж змальовував ліс, принаймні у своєму найвідомішому циклі «Із життя дерев». Не малюючи з натури, він шукав усі ці образи у свої голові, вірячи, що чим «добрішими» будуть дерева, чим солодшими будуть плоди, тим добрішими будуть і люди навколо. Єдине, що може бути спільного у нашій творчості, – це оцей пошук образу лісу всередині себе».

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!