Цей день в історії культури. Жан-Поль Сартр

424

Сорок років тому, 15 квітня 1980 року, в Парижі помер Жан-Поль Сартр  (Sartre, Jean-Paul) (1905-1980), французький філософ, драматург, письменник, один із найвідоміших і найвпливовіших мислителів свого часу.

Народився в Парижі 21 червня 1905. Закінчив Вищу нормальну школу в 1929 році  і наступні десять років присвятив викладанню філософії в різних ліцеях Франції, а також подорожам і навчанню в Європі. Його ранні роботи – це власне філософські дослідження. У 1938 році він опублікував свій перший роман Нудота (La Nausée), а в наступному році випустив книгу невеликих оповідань під назвою Стіна (Le Mur). Під час Другої світової війни Сартр провів дев’ять місяців в таборі для військовополонених. Став активним учасником Опору, писав для підпільних видань. Під час окупації опублікував свою головну філософську працю – Буття і ніщо (L’Être et le néant, 1943). Успіхом користувалися його п’єси Мухи (Les Mouches, 1943), розвиток теми Ореста, і За замкненими дверима (Huis clos, 1944), дія якої відбувається в пеклі.

Визнаний лідер екзистенціалістського руху, Сартр став найбільш помітним і найбільш обговорюваним автором в післявоєнній Франції. Разом з Сімоною де Бовуар і Морісом Мерло-Понті він заснував журнал «Нові часи» ( «Les Temps modernes»). Починаючи з 1947 Сартр регулярно публікував окремі томи своїх публіцистичних і літературно-критичних нарисів під назвою Ситуації (Situations). Серед його літературних творів найбільш відомі – Дороги свободи (Les chemins de la liberté, 3 vols, 1945-1949); п’єси Мертві без поховання (Morts sans sépulture, 1946), Шаноблива шльондра (La Putain respectueuse, 1946) і Брудні руки (Le Mains sales, 1948).

У 1950-ті роки Сартр співпрацював з Французькою комуністичною партією. Сартр виступив із засудженням радянського вторгнення в Угорщину в 1956 році і Чехословаччину в 1968 році. На початку 1970-х років послідовний радикалізм Сартра проявився в тому, що він став редактором забороненої у Франції маоїстської газети, а також взяв участь в декількох маоїстських вуличних демонстраціях.

До числа пізніх робіт Сартра відносяться філософська праця Критика діалектичного розуму (Critique de la raison dialectique, 1960); Слова (Les Mots, 1964), перший том його автобіографії; Троянки (Les Troyannes, 1968), за мотивами трагедії Евріпіда; критика сталінізму – Привид Сталіна (Le fantôme de Staline, 1965) і В сім’ї не без виродка. Густав Флобер (1821-1857) (L’Idiot de la famille, Gustave Flaubert (1821-1857), 3 vols, 1971-1972) – біографія і критика Флобера на підставі як марксистського, так і психологічного підходу. У 1964 Сартр відмовився від Нобелівської премії з літератури, заявивши, що не хотів би ставити під сумнів свою незалежність.

Помер Сартр в Парижі 15 квітня 1980.

www.krugosvet.ru

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!