7 квітня – 250 років з дня народження відомого англійського поета Вільяма Вордсворта (William Wordsworth, 1770 — 1850).
Вордсворт був головою й теоретиком романтичної, так званої «Озерної школи». Для поезії представників цього напрямку характерні мрійливість, переживання природи, любов до простої людини, ідеалізація середньовічної минувшини. Мистецтво поет вважає похідним від природи, її творінням. Серед творчого доробку поета виділяють збірку «Ліричні балади».
Представники романтизму різко засуджували міську культуру і йшли від неї або в середні віки — «готичного романтизму», — або в природу. У тиші дрібномаєтного побуту і села, в простоті шукали вони порятунки від соціальних бід, протиставляючи міському життю простий «незіпсований» побут провінції. «Простий» побут став їх ідеалом, і Вордсворт зайнявся його апологією в області художньої літератури. Він узяв за правило «брати матеріал для творчості зі звичайного життя, оформляти його звичайним способом, звичайною мовою». «Звичайне життя, — говорить він, — вибране мною тому, що тільки в ньому все природно і правдиво; у його умовах простий, нічим не прикрашений побут не суперечить прекрасним і стійким формам природи». Розсудливу і пихату мову поезії класицизму Вордсворт понизив до рівня розмовної мови; на думку Вордсворта, мова поезії не повинна відрізнятися від мови прози.
Вордсворт незмінно підкреслював, як багато він зобов’язаний чотирьом своїм великим попередникам в англійській поезії — Дж. Чосеру, Е.Спенсеру, В.Шекспіру і Д.Мілтону.
На відміну від своїх сучасників, які вважали природу бездушною, поет наділяв будь-який природний об’єкт — квітку, плід, скелю, камінь — почуттями і «моральним життям» (слова з поеми Вордсворта «Прелюдія»). Він вірив у моральні імпульси, що випромінюються лісами. Поет відкрив у природі духовний сенс і духовну красу.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Згідно Вордсворту, відчуття свободи, дикості природи дозволяє людині відчувати себе вільною, незважаючи на те, що в суспільстві вона живе під владою тиранії.
У молодості Вордсворт цікавився ідеалами Великої французької революції, але після приходу до влади Наполеона I, як і багато сучасників, розчарувався в революції. Надалі Вордсворт був консерватором, і всяка зміна «прекрасних і стійких форм природи» викликала з його боку протест і обурення.
Поезії Вільяма Вордсворта українською перекладали Олександр Мокровольський, Максим Стріха, Олена О’Лір, Юрій Швайдак, Роман Кисельов, Марія Губко.
Інформація: uk.wikipedia.org
Вільям Вордсворт
Немов самотня хмара, брів
Я навмання в високих травах
І раптом на путі зустрів
Поля нарцисів золотавих;
І переливами заграв
Над ними вітер пробігав!
Неначе зорям мерехтливим,
Числа нарцисам не було.
Вони постали над заливом,-
Мінливе нескінченне тло,
Котре стелилось перед зором
Дзвінким різноголосим хором.
Іскрились хвилі на воді,
І вторили їм блиском квіти,
Й нараз поет прогнав тоді
Від себе настрій сумовитий,
Хоч достеменно ще не знав,
Якого Дару там надбав…
Бо часто в роздумі глибокім
Чи як жену, думки пусті,
Встають перед духовним оком,
Що нам – розрада в самоті,
Нарциси хвилями ясними
І серце йде в танок із ними!
(Переклад Максима Стріхи).