«Треба собою тихо підсвічувать небо…»

153

Як і раніше спалахнуть
чуття,

До  серця ближче стали виднокраї…

Минаються озорення життя,

А твій бузковий кущ не
одцвітає…

Ці слова старійшина української поезії Микола Сингаївський присвятив своєму
молодшому побратиму по перу Миколі Гриценку і прочитав їх на презентації збірки
лірики М. Гриценка  «Повернення дощу».

Миколу Гриценка прийшли привітати письменники, літературознавці,
шанувальники поетичного слова.

Петро Осадчук, Петро Засенко, Ніна Гнатюк, Владислав Бойко, Олександр
Шугай, Василь Довжик  у своїх виступах
відзначили, що  філософська, живописна,
інтимна лірика Миколи Гриценка, незважаючи на сьогочасні жорстокі корисливі
вітри,  на диво береже справжність,
озонову чистоту. Цій поезії не підвладні кон’юнктура та угодництво, вона
справді від народу і для народу, вся наскрізь пронизана його долею і
болем.  Микола не спішить бути модним,
він не прагне сподобатись. Він пише так, як йому Всевишній  кладе 
рядки на душу – щиро, самовіддано, а основне – з величезною синівською
вдячністю до саможертовності…  

Народний артист України та СРСР Анатолій Мокренко назвав поезію Миколи
Гриценка «чорноземною», сильною і глибокою, а ще дуже пісенною, пожалкувавши,
що немає нині композиторів Майбороди і Білаша, які, на переконання Анатолія
Юрійовича, неодмінно чимало з  віршів
поклали б на музику…

Вслухайтесь хоча б у ці
рядки:

До жовтня далеко, до травня
так близько,

До травня – всього пів
листка…

А місяць у небі, мов срібна
колиска,

Сльозу молоду не пуска…

Чи:

Рух необережний… Молоко

Розлилось по свіжій
скатертині…

Розлилось від вікон – до
ікон…

І розмило геть усю картину.

Виступаючі наголошували на  тому, що
поет М. Гриценко на диво трепетно й ніжно береже у своїй душі і передає
читачеві незмірну любов до України, до тієї землі, де він народився. А це –
Посульський  край  на Сумщині, Недригайлівщина, – батьківщина
уславлених письменників Пилипа Капельгородського, Дмитра Білоуса, Олекси
Ющенка, Михайла Осадчого, Григорія Білоуса… 
Є в тих благословенних краях і «столиця» Миколи Гриценка – його рідне
село Тимченки.

Отака моя столиця –

В двадцять хат на перебір!

Взимку – снігом закуриться,

Влітку – цвітом. Кожен двір!

Микола Гриценко тримає високий рівень, який задали його попередники. Окрім
того  він ще й голова Недригайлівського
земляцтва у місті Києві, багато часу вділяє громадській роботі. Нещодавно саме
завдяки організаторській ініціативі М. Гриценка 
побачило світ унікальне видання «Недригайлівщна у дзеркалі історії»,
авторами якого є місцеві журналісти Ігор Скрипченко та Іван Абаровський, а дещо
раніше  завдяки підтримці земляків вийшла
збірочки «Юні таланти Недригайлівщини» та «Діти Сули». У своїй рідній
Козелянській школі Микола Гриценко вже п’ять років поспіль проводить
літературні читання, у яких поряд із відомими майстрами слова зі столиці  беруть участь початкуючі юні поети  та прозаїки Посульського краю.

Невипадково, що меценатом книги М.Гриценка «Повернення дощу» став також
земляк – голова Всеукраїнського благодійного фонду імені Петра Калнишевського
Іван Миколайович Рішняк.

Колега Миколи Гриценка по телевізійній журналістиці,  відома телеведуча Алла Мігай  розповіла про те, з яким натхненням він
організовував Всеукраїнські фестивалі дитячого кіно й телебачення «Кришталеві
джерела», підтримуючи  юні обдарування,
безкорисливо ділячись своєю професійною майстерністю, як тележурналіст і
сценарист.

 

Атмосферу  творчої зустрічі
підтримував і сам Микола Гриценко, який читав свої нові поезії з любов’ю,
неначе роблячи щирі подарунки всім і кожному зокрема, хто його слухав:

Хочу і буду! Треба хотіти та
буть!

Треба собою тихо
підсвічувать небо,

Щоб зрозуміти сутність
природи і суть

Слова свого, як найвищої в
світі потреби!

 Що тут додаси?! Хіба лиш те, щоб
таких поетів у нас було більше.

Після презентації: П. Засенко, О. Бакуменко, М. Сингаївський, В. Губський, М. Гриценко, В. Бойко, П. Осадчук

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!