«Світе мій, ні краю, ні кінця…»

212

У рамках урочистостей делегація митців відвідала рідне село
Василя Симоненка Бієвці, що в Лубенському  районі
на Полтавщині, музей у школі села Тарандинці, в якій навчався майбутній поет,
побувала в Черкасах, де в газеті «Черкаський край» працював, за висловом Олеся
Гончара, «витязь молодої української поезії», та поклала квіти пам’я­ті на
могилу поета.

А в Національній філармонії відбувся мистецький вечір, у
якому взяли участь однокурсники поета по навчанню на факультеті журналістики в
Шевченківському університеті, земляки, науковці, столична громада.

Відкриваючи ювілейні урочистості, заступник голови Верховної
Ради України Микола Томенко назвав Василя Симоненка Поетом, любов якого до
України стояла на любові до простої людини. На жаль, Василь Симоненко ще не
прочитаний, не відкритий нами, і наше завдання зробити усе, щоб його знали не
тільки як ідеолога українського патріотизму, а як глибокого, самобутнього і
різностороннього письменника, який залишив взірці високохудожніх творів у всіх
жанрах літератури. Уже пішли в народ два диски із записом його голосу і поезій,
у школах проходять Симоненківські читання. Але це пізнання Поета має стати
системним, а відзначення днів його народження – традицією. Також М.Томенко
повідомив, що незабаром вулицю Освіти, де він жив у студентському гуртожитку,
буде перейменовано на вулицю Василя Симоненка. 

Стоячи, учасники вечора слухали аудіозапис голосу Василя
Симоненка, його щире одкровення про себе і свою творчість, рядки неперебутньої
поезії «Світе мій – мереживо казкове…», сповненої шевченківської простоти,
пристрасти і сили. Саме вона налаштувала усіх його побратимів на зворушливі
спогади про унікальну і феноменальну постать Василя в українській літературі.

Вагоме і тепле слово про свого земляка-полтавця сказав
перевесник Василя Симоненка, його товариш по навчанню і побратим по
шістдесятництву Борис Олійник.

Схвилював присутніх спогад першого видавця творів Василя
Симоненка, в минулому головного редактора видавництва «Молодь» Володимира
Біленка про нелегку творчу долю Поета, сувору заборону друкувати його у 70-і
роки після того, як його поезії були оприлюднені за кордоном, про благородні
зусилля Олеся Гончара та Бориса Олійника прорвати цю майже 15-річну блокаду. До
речі, дякуючи саме їм у середині 80-х нарешті побачили світ збірка «Лебеді
материнства» з передмовою Олеся Терентійовича «Витязь молодої поезії» та
вибране українською – в Києві й російською – в Москві з передмовою Бориса
Ілліча «Не повернувся з плавання». Тоді ж у «Літературній Україні» була
надрукована і резонансна стаття Б.Олійника про творчість Поета.

Сумним і веселим був виступ поета Миколи Сома, який відкрив
ще одну сторінку з життя свого незабутнього друга – його любов до матері. Після
смерті Василя Микола Данилович часто відвідував цю мужню і мудру жінку,
розраював її велике горе – втрату коханого сина. Матір як ніхто розуміла велич
Василя, про що свідчать її слова: «Бачиш, Миколо, Василь був тільки сином своєї
мами, а став сином всієї України».

Про вшанування пам’яті та вивчення творчості Василя
Симоненка в столичній дитячій бібліотеці його імені розповіла працівник
Шевченківської ЦБС Зоя Логвиненко. А директор музею Прометея української поезії
в рідному його селі Тарандинці, що на Полтавщині, Василь Бут згадував, як 12
років тому народжувалася «Василева хата», але не за вказівками зверху, а за
ініціативи земляків, які зібрали понад 500 безцінних експонатів. Сьогодні до
музею Василя, в якому зосереджено понад 500 експонатів, їдуть з усього світу і
шанувальники, і дослідники його творчості.

Герой України Іван Драч прочитав свого відомого вірша
«Пам’яті Василя Симоненка».

На вечорі звучали поезії Василя у виконанні заслуженого
артиста України Петра Бойка і учнів Києво-Печерського ліцею «Лідер», а також
пісні на його слова композиторів А.Пашкевича, М.Галюк, П.Майбороди, І.Поклада у
виконанні народного артиста України Романа Майбороди, тріо бандуристок –
народних артисток України Раїси та Любові Криворотових і Наталі Горбатенко,
лавреатів міжнародних конкурсів Анатолія Юрченка та Людмили Ткач.

Завершився ювілейний вечір з нагоди 75-річчя Василя
Симоненка кантатою А.Пашкевича на слова В.Симоненка «Лебеді материнства» у
виконанні Українського народного хору КНУКіМ під орудою народного артиста
України Станіслава Павлюченка.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!