15
листопада у світі – День ув’язнених письменників, повідомляє Радіо Свобода.
Ушанування майстрів пера, які опинилися за ґратами за свою творчу чи
громадсько-політичну діяльність, Міжнародний ПЕН-клуб започаткував тридцять
років тому. Там кажуть: хоч світ уже й у 21 столітті, проте ситуація не надто
покращилася – письменників і досі ув’язнюють, і показники невтішні – на рівні з
ув’язненими журналістами. Україна має свою, радянську історію ув’язнених
письменників. Більшість дисидентів, чия активна діяльність припала на 60-70-ті
роки, мають «багаж» ув’язнення й заслання.
Серед авторів, чиє життя нині у небезпеці, – Салман Рушді,
британський письменник індійського походження. Однак йому загрожує навіть не
в’язниця: за його голову – в прямому розумінні – іранські ісламісти обіцяють
кількамільйонну винагороду. Все через роман «Сатанинські вірші», опублікований
ще у 88-му році й гостро сприйнятий у мусульманському світі.
Рушді, який нині більше переховується, ніж проводить публічну
діяльність, і сам очолював ПЕН-клуб. Ця організація, окрім літературної
підтримки, ще й захищає права тих письменників, які змушені боротися за свою
творчу свободу в країнах, де вона з тих чи інших причин обмежена.
Цього дня Міжнародний ПЕН-клуб закликає згадати письменників,
чий талант опинився за ґратами. У міжнародній неурядовій організації
наголошують: треба зробити все можливе, щоб попередити їхнє повне мовчання в
тих умовах, у яких вони змушені виживати.
Представниця ПЕН-клубу Кейті МакКенн наголошує: нині є кілька
країн, які викликають особливу стурбованість. «Цього року ми зосереджені на
Ірані, Філіппінах, Мексиці, Туреччині та Ефіопії. Там є чимало приводів для
хвилювання», – каже вона.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Ув’язнення письменників було не поодиноким явищем в радянській
Україні. Євген Сверстюк – один із тих, хто постраждав за ідею. У 1973 році за
виготовлення й поширення самвидаву його засудили до понад десятиліття таборів і
заслання. Пан Євген згадує прем’єру кінофільму «Тіні забутих предків» у 1965
році, після якої за виступ на захист арештованих представників інтелігенції
зокрема почалося переслідування Василя Стуса.
Євген Сверстюк переконаний: чи не найголовнішою за таких умов
залишається реакція громадськості. «Ті 139 підписів, які наробили галасу в СРСР
і за кордоном, теж можна назвати активністю громадськості», – зазначає
публіцист, згадуючи про лист Івана Дзюби, Василя Стуса і В’ячеслава Чорновола з
різкою критикою арештів, які відбулися влітку 1965 року.
«Громадськість не просто захищає заарештованих людей.
Громадськість захищає своє право на свободу слова», – наголошує Євген Сверстюк.
Нині у світі,
за підрахунками Міжнародного ПЕН-клубу, понад півтори сотні письменників
перебувають за ґратами. Ще більше сотні поки що у статусі обвинувачених.