Створено 135 вебсайтів «Літературної візитки краю» про українських письменників

931

135 нових вебсайтів про українських письменників — такий результат Всеукраїнського конкурсу «Літературна візитка краю». Це стало помітним явищем, яке активізувало творчість старшокласників, учнів коледжів, технікумів та позашкільних освітніх закладів, звісно, під керівництвом педагогів.

Охочих створити сайт про письменника свого краю виявилось немало — 234 команди з різних куточків України зареєструвалися для участі у змаганні. Як бачимо, майже сотня з них згодом з дистанції зійшла.

Між найактивніших — Черкаська, Хмельницька, Полтавська, Дніпропетровська, Луганська та Донецька області. Декотрі конкурсні роботи — колосальна праця! До того ж є заклади, які створили по два сайти: Дрогобицький ліцей, Писарівська школа з Луганщини, Кременчуцький міський Будинок дитячої та юнацької творчості та школа села Сторчове Запорізької області. А найбільшу активність виявили підлітки з Бутового на Луганщині. З цієї сільської школи надійшло аж три сайти.

Команди діяли по-різному — адже обмежень для творчості не було. Одні присвятили свої сайти сучасникам, інші — класикам. У когось це повноформатний сайт, у когось — сторінка, блог. Одні налягли на пошукову роботу, інші — збирали, структурували та опоряджували матеріали з різних уже наявних джерел.

Деякі учасники конкурсу працювали з музеями та бібліотеками, хтось робив власні аудіо-  та відеозаписи, хтось долучав фільми, збірки світлин та стежки на цікаві джерела тощо.
Одні надали перевагу власне літературній складовій, інші більше дбали про технічний бік сайту. Певна річ, в роботах є огріхи: це була перша спроба такої творчості.
Кількамісячне спілкування з конкурсантами дало ініціаторам цих змагань багато вражень. У першому Конкурсі ми свідомо не ставили перед учасниками жодних обмежень, маючи на меті спостерегти як їхні художні та естетичні смаки, так і уміння й навички технічної творчості. Та й самі підходи до створення вебсайтів були для нас не прогнозованими.
Звісно, як і вибір імен. Тут додамо: попри те, що конкурс виходив від НСПУ,

ми не ставили умови творити сайт про літератора, який є чи був спілчанином.

Тож вибір імен вражає розмаїттям. Надійшли роботи про Пантелеймона Куліша та Бориса Грінченка, Івана Світличного й Леоніда Полтаву, Сергія Єфремова, Олексу Влизька, Валер’яна Підмогильного, Григора Тютюнника, Бориса Мозолевського — всіх не зможемо перелічити.

Приємно зауважити, є і дослідницькі роботи, які відкривають імена не надто знаних широкому загалу дисидентів, подвижників духу, як-от Михайло Пронченко та Володимир Михайличенко, Іван Савич та Володимир Сіренко. Слухаєш записи, читаєш лишене ними слово — і розумієш, що розгубити це не маємо права. Ми неймовірно багаті на людей, — часто тихих, але з того не менш великих. Їхні імена мають знати не тільки краяни, та й вони не завжди знають, а в мережі — лиш окрема розрізнена інформація. Тож зроблена командами робота має неоціненну вагу вже з цього боку.
Оксана Процюк, вчителька, яка вела роботу команди із  Сокаля (сайт про Любов Бенедишин) так відгукнулася про конкурс:
«У кожному куточку України є невичерпні літературні скарби. Нам є чим і ким гордитися. А «Літературна візитка краю»  те джерело, яке дало продовження цій творчості. Успіхів, творчих ідей тобі, «Літературна візитка краю»! Це чудовий задум
Згадався сайт і про Георгія Костоправа. Цікава особистість, румей з походження, засновник мови українських греків. Ви знаєте про нього? Певно, не всі. А діти з гімназії «Софія» (смт Нікольське на Донеччині) пишаються своїм земляком.

 

Між створених є сайти про письменників, які були також краєзнавцями. Учні Котелевського профтехучилища на Полтавщині  відкривають нам непересічного поета Василя Костюка (1943 р.н.), який ще досліджував історію краю та був діяльним у поповненні музеїв.

А завдяки старшокласникам Городищенського професійного ліцею дізнаємося про Володимира Чоса (1971 р.н.). Виявляється, до нього ніхто так масштабно не опрацював історію Городища на Черкащині. Навіть до фондів наукової бібліотеки Стенфорда дістався письменник у пошуках матеріалів, а ще контактував з родинами Симиренків, Гулаків-Артемовських та інших знаменитих земляків, чиї нащадки нині розкидані по світах.
Після створення сторінки Конкурсу у Facebook https://www.facebook.com/LiteraturnaVizytkaKraiu/ , що було, як зараз бачимо, правильною ініціативою, деякі публікації викликали шквал поширень. Надзвичайно зраділи створеному сайту земляки Йосипа Фиштика зі Львівщини, Марини Брацило із Запоріжжя, Ганни Костів-Гуски з Тернопільщини, Петра Савчука та Валентини Біленької-Гаманчук з Хмельниччини.
Олег Гаврилюк, мешканець села Мельниця на Тернопіллі пише:
“Молодь повинна знати імена місцевих творців і натхненників на добрі справи. Бо часто у дітей складається ілюзія, що справжні митці живуть лише в Києві або Львові, тому дуже важливо доносити і висвітлювати, щоби всі розуміли, що успіх можливий саме тут і зараз”.

А сайт про Миколу Штепана, в якому Володимир Базилевський передчував потужного поета і яскраву особистість, спричинив рух на всій Катеринопільщині. Земляки почали шукати його книжки, згадувати сім’ю, включилася місцева бібліотека… Ця створена дітьми вебсторінка стала першою скарбницею інформації про поета. І такий приклад далеко не один.
Мовознавець та педагог Дмитро Кислиця (1912 — 1993 р.р.), який переклав «Спогади» славетного Петра Григоренка, навіть на статтю у Вікіпедії поки що не сподобився. А діти з Покровська на Донеччині саме його обрали героєм свого хай і лаконічного, але таки самостійного вебсайту. І, певно, так їм хотілося той сайт створити, що порушили й вікові рамки, задані в конкурсі: тут працювали й молодші, 7-класники.

Є команди, які вирішили похвалитися вже знаними письменниками сучасності. Відтак маємо сайти про Ігоря Калинця та Василя Голобородька, Анатолія Кичинського й Петра Мідянку, Василя Марсюка, Віктора Гриценка, Сергія Жадана, Віталія Міхалевського, Павла Вольвача…

Визначити переможців — тобто перечитати, переслухати наповнення 135-ти вебсайтів та оцінити їх — було непростим завданням. Журі, яке сформувала НСПУ, працювало понад два місяці й спершу оприлюднило довгий список — 25 найкращих робіт, тоді короткий —7, і нарешті поміж них вибрали 3.
Переможцями конкурсу стали: Спеціалізована школа №1, м. Хорол, Полтавщина — із сайтом про Левка Боровиковського; Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж імені Івана Франка, Чернігівщина — сайт про Любов Забашту; Каховська гімназія на Херсонщині — із сайтом про Михайла Жука (так, славетний художник, професор Української академії мистецтв, він мав ще й неабиякий хист до слова) (https://www.facebook.com/LiteraturnaVizytkaKraiu/photos/a.108382494135953/132139031760299/ ).

Окрім сторінки Конкурсу в мережі Facebook, на якій відображено його перебіг і яка служить полем комунікації учасників, створено також інтерактивну мапу конкурсу: https://bit.ly/3cW3Zr5. За кожною позначкою — перехід на сайт про письменника. Мапа допомагає зберегти й популяризувати сайти, а також є точкою відліку для продовження конкурсу.

Керівниця альтернативної школи «Соняшник», головна редакторка журналу «Джміль» Ганна Остапенко, натрапивши на цю мапу в мережі, зізналася, що півтора тижня щовечора повертається до неї і читає сайти, бо «це щоразу відкриття. Класик очима підлітків — це завжди несподівано. А призабутим та мало знаним (незаслужено мало знаним) письменникам діти дали друге життя… Віднині, подорожуючи з сім’єю на авто, попередньо зазиратиму на мапу «Літературної візитки краю », бо так багато є сіл та містечок, де варто зупинися, стати ногами на землю, яка зростила ту людину, зайти в хату чи в музей…»

А що ж кажуть про участь у цих змаганнях самі конкурсанти, як ставляться вони до створених про видатних земляків сайтів? Подамо тут анкетні відповіді лише однієї з команд,  Прилуцький педколедж (Наталія Бобошко, Ангеліна Гатченко, Діана Дредун, Лілія Латун,
Наталія Литвиненко), сайт про Любов Забашту:
Чому ви вирішили взяти участь у цьому конкурсі?
Хотілося спробувати сили в новому для себе виді діяльності, одна справа вчити це на парах, інша втілювати в реальному житті.
З якими труднощами зіткнулися ви під час творення вебсайту?
Стислу біографію Любові Забашти можна знайти на багатьох сайтах. Значно важче було знайти цікаві маловідомі факти з її життя, статті з аналізом творчості.
В Інтернеті можна знати небагато світлин Любові Забашти, їх копіюють із сайту в сайт. Під час роботи над своєю вебсторінкою ми зібрали з різних джерел значний фотоархів.
А що в цій роботі було найцікавішим, найзахопливішим?

— Найцікавішим для мене було те, що повністю увесь сайт ми робили з нуля . Це новий досвід, перевірка своїх знань та вмінь.

— Оскільки наш гурток (студія Bitrate, яка  працює в коледжі) спеціалізується на підготовці відео, то, працюючи в конкурсі, ми зняли 5 відео про творчість Любові Забашти. До цього ми долучили викладачів коледжу, студентів та навіть діток із дитячого садочка.

— Історія кохання Любові Забашти та Андрія Малишка.
— Взагалі цікаво було все, але сама участь у такому конкурсі, та ще й у класній команді — що може бути цікавішим!

Як ви бачите майбутнє свого сайту?
— Впевнена, що наш сайт буде широко використовуватися читачами будь-якого віку. Адже він містить вдосталь пізнавальної інформації, цікавих фото, збірки пісень та книжок. Дуже надіюсь на те, що наша титанічна праця не буде марною і наш сайт матиме гарний попит в майбутньому. Сайт передамо Прилуцькій міській центральній бібліотеці імені Любові Забашти, яка буде його вести надалі.

 

Пошукова та творча праця дітей, їхні намагання представити Україні свою малу батьківщину знайшли багатьох шанувальників — мапу конкурсу поцінували вчителі, бібліотекарі, працівники музеїв: зацікавлені в поширенні краєзнавства та літературних знань беруть її на сайти своїх закладів. За короткий час мапа набрала понад 2 700 переглядів.
А столична Бібліотека імені Василя Симоненка на мапі знайшла творців однойменного сайту з Кременчука і запросила їх ще й на онлайн-зустріч, а сайт долучила у блог бібліотеки.

Запрошення команд — творців найкращих сайтів — на живі зустрічі в обласні бібліотеки та інші мистецькі осередки ми запланували ще у грудні 2019-го. Оскільки МАН, яку ми покликали до партнерства у конкурсі-2020, взяла на себе обов’язок нагородити всього трьох поданих від журі перших переможців, ці зустрічі мали служити відзнаками для інших учасників та привертати охочих нагородити дітей на місцях. Але перешкодив карантин.
Відтак і дводенну подорож до столиці трьох команд-переможців МАН відтерміновує.

Приємно, що нині нашим однодумцем є Національна бібліотека України для дітей — головна дитяча книгозбірня країни. Вона пропонує, аби таке живе спілкування ініціювали по завершенні карантину зацікавлені обласні бібліотеки. Зустріч підлітків з ровесниками, які створили сайт про видатного земляка, погодьтесь, неординарна подія. Якщо ж роботу присвячено сучасникові, то й він може стати гостем цієї презентації. Творчі бібліотекарі уміють моделювати свята на виріст своїх читачів, — тож чекаємо доброго на це часу. Знаємо, що належно організовані, такі зустрічі стануть для дітей свого роду відзнакою.

Проте і в цих форсмажорних обставинах праця конкурсантів не лишилася без уваги: про появу сайтів, присвячених славетним землякам, не без гордості повідомляють місцеві ЗМІ: газета «Наша Дружківка» — у статті «Хороший привід пом’янути Олексу Тихого» (№ 13 (722) від 13.05.2020); Миргородська міська рада — у розлогій публікації школярі розповідають, як працювали над сайтом про Анатолія Свидницького http://myrgorod.pl.ua/news/projekt-sajt-anatolija-svydnytskogo тощо.

Поцінування роботи команд набрало найрізноманітніших форм. Знаходяться благодійники, які обирають на свій смак один чи кілька вебсайтів і персонально, від себе, відзначають творців, замовляючи дарунки з інтеренет-книгарень на подані командами адреси. Благо, доставка в карантині безплатна, і є чимало знижок.
Цікаво, що поштовх цьому дала Світлана Агаджанян з Дружківки на Донеччині, яка вирішила приватно відзначити команду учнів Львівського ліцею № 52 ім. Миколи Лобачевського із сайтом присвяченим Ігореві Калинцю. Меценатство й волонтерство вдячно провертаються – тепер зі сходу на захід.
Книжкові нагородження підтримали Олена Бровко, Ганна Остапенко, Христя Піхманець, Софія Феджора…
А мовознавиця, волонтерка та ініціаторка акцій, спрямованих на зміцнення статусу української мови, Катерина Мельник особисто відзначила 18 команд, які створювали сайти! Близько сотні добротних видань придбала вона для дітей та вчителів, підтримавши водночас і українського видавця.
Вже маємо і зворотній зв’язок: приватна відзнака викликає у дітей та вчителів велику радість і гордість.

Книжкові подарунки надсилають через інтернет-книгарні й українці з діаспори.
Нагородили окремих учасників і тернопільське видавництво «Джура», і підлітковий журнал «Однокласник», який, крім того, готує інтерв’ю з першою сімкою команд.
А ще між тих, хто особисто заохотив патріотичний і творчий порив дітей, — лідер легендарного українського рок-гурту «Fata Morgana UA» Iгор Роман, який відзначив два сайти з Донеччини, присвячені Василеві Стусу.

Оприлюднення сайтів важливе ще й тим, що дало можливість конкурсантам порівнювати свою роботу з іншими. Багатьох це порівняння спонукає опанувати нові знання.
І хоч конкурс закінчено, й вебсайти живуть тепер своїм життям, — важливо максимально опорядити їх. З одного боку, це обов’язок організатора Конкурсу та творців сайтів перед користувачами мережі. З іншого, формування у підлітків відповідальності за створене. Тож ми ще раз закликаємо команди до шліфування своїх сайтів.

Тимчасом сподіваємося, що охочих обрати сайт і змотивувати дітей нагородою прибуде: вільних сайтів на мапі конкурсу https://bit.ly/3cW3Zr5 ще багато. А спитати про них можна через нашу Facebook-сторінку.

Більшість команд зазначила в анкеті, що найдоречнішою нагородою учасникам конкурсу будуть саме книжки та можливість покращити свої знання й навички з вебдизайну.
Знаючи, що ці знання дорогі, ми шукали інтелектуального меценатства. І сьогодні можемо повідомити про те, що маємо достойного партнера конкурсу: Logos IT Academy, що проводить навчання практично з усіх ІТ-напрямків як для початківців, так і для професіоналів та має бездоганну  репутацію серед ІТ-компаній.

Фахівці Logos IT Academy розділяють наше розуміння ваги Конкурсу, який поєднує гуманітарну й технічну творчість підлітків.
Відтак Академія погодилася інвестувати свої знання та досвід у розвиток наших конкурсантів, тим самим спонукаючи їх удосконалити свої роботи та вийти на наступний  Всеукраїнський конкурс створення вебсайтів «Літературна візитка краю»-2021 у кращій фаховій формі.
Оскільки навчальний центр Logos IT Academy знаходиться у Львові, учасників конкурсу запрошено до навчання в  оnline-форматі. Курс «Основи Web-розробки» триватиме  п’ять днів.

Знаємо, що енергійні, охочі до відкриттів та пізнання, учасники повернуться до змагань з новими силами та розумінням справи. Шляхи вдосконалення конкурсу очевидні й для нас.

Як ініціатор конкурсу та від імені керівництва НСПУ вдячна командам за їхню працю, за подаровані ними відкриття їхньої малої — і нашого спільної —  Батьківщини, які переживатимуть тисячі людей; вчителям дяка за відданість дітям і служіння українському слову; меценатам — за те, що предметно розділяють тезу “Чия мова, того й держава” й готові мотивувати дітей; своїм колегам дякую за роботу в журі, інформаційним партнерам: «UA:Українське радіо», «Буквоїд»,  «Літакцент», «Літературна Україна», «Українська літературна газета», журнал «Однокласник» — за послідовну інформаційну підтримку, НЦ МАНУ — за розсилання запрошень до участі в конкурсі та нагородження трьох переможців 2020-го року.
“Такі конкурси поєднують минуле й сучасність, створюючи майбутнє. Сприяють безперервності формування національного коду українців. Народ наш вічний — вічне його слово” (Марина Соловйова, керівник команди сайту про Володимира Сіренка, Осипенківська ЗОШ, Бердянський р-н, Запорізька обл.)

Оксана Кротюк,
ініціаторка Всеукраїнського конкурсу «Літературна візитка краю»,
координатор літературно мистецьких проєктів НСПУ

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!