У київському видавництві «Академія» (директор Василь
Теремко) вийшов роман Степана Процюка про Володимира Винниченка – «Маски
опадають повільно».
Нещодавно він написав роман про
Стефаника – і знову роман, знову спроба психічної біографії. Написати таку
версію про Винниченка може або мужній, або занадто безпечний письменник.
Кажуть, що це незвичний твір, як, зрештою, незвична та екзотична доля Винниченка…
Але у Процюка виходить ще одна
книжка. У луцькій «Твердині», яку очолює Микола Мартинюк, появилася збірка
есеїстики «Тіні з’являються на світанку». Пам’ятаючи про «Канатохідці» та
«Аналіз крові», можна сподіватися нових художніх та етичних пошуків есеїста. У
цій книжці, до речі, є навіть спроба
поєднання жанру есеїстики і прози – межово відвертий есей, твір-шок «Двадцять
чотири ритуальні часточки», що займає ледь не одну третю всього обсягу…
Залишається одне запитання – коли
Степан Процюк встигає писати?
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал