Одна доба існування Карпатської України для закарпатців
стала цілою епохою історичних подій, які так і не знайшли ще однозначного
трактування серед науковців та пересічних українців.
Новий погляд на передумови створення, обставини існування
Карпатської України та її роль в утвердженні української державності пропонує
дослідник, доктор економічних наук Станіслав Аржевітін у своїй
науково-документальній книзі «Карпатська
Україна: епоха в добі».
865-сторінкове видання, що побачило світ у вінницькому
видавництві «Тезис», складається з трьох частин. В першій – «Per aspera…»
висвітлено непростий шлях закарпатців до ідеї самовизначення, авторське бачення
походження політичного русинства на теренах краю, проаналізовано соціальний,
економічний та політичний стан на Закарпатті в першій половині ХХ ст.,
окреслено внесок письменників у розвиток національно-патріотичного руху,
узагальнено політичне життя українців по цей бік Карпат, що передувало
виникненню і поширенню національно-визвольного руху на Закарпатті.
У другій, основній, частині книги « На першопорозі
самостійництва: Карпатська Україна» послідовно подано еволюційний шлях
пробудження українського національно-патріотичного руху на теренах краю в
першій половині ХХ ст. та значення
емігрантів в ньому, проведено паралель із визвольними змаганнями в інших
регіонах України, насамперед в Галичині, визначено державно-правові прерогативи
автономії, оцінено дії тодішніх наддержав навколо Підкарпатської Русі,
виокремлено роль партій і рухів, і особливо Українського Національного
Об’єднання (УНО) та «Карпатської Січі».
Окремі розділи присвячено діям уряду Волошина та Сойму Карпатської
України, подіям 13-14 березня 1939 року та на Красному Полі. Як банкір, автор не оминув тему грошово-кредитної системи
новоспеченої держави.
«Відлуння» – третя частина книги – присвячена
дослідженню тему патріотичного
націоналізму і боротьби його провідників з комуністичним режимом. Читач має
змогу на основі рідкісних джерел радянських спецслужб дізнатися про долю
активістів Карпатської України, які опинилися в лабетах «СМЕРШу». Автор дає можливість читачу, зіставивши
подані численні спогади очевидців і архівні матеріали, самому робити висновки.
Цікавою знахідкою для дослідників стане публікація в повному обсязі карної і
вчительської справ першого і останнього Президента Карпатської України
Августина Волошина. Кілька сотень поданих світлин візуально відтворюють
атмосферу тих подій.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
“Ексклюзивом» книги, на думку наукового редактора та
рецензента книги Дмитра Вєдєнєєва, доктора історичних наук, полковника,
завідувача кафедри Національної академії СБУ,
є використання унікальних і невідомих українцям документальних
матеріалів радянських спецслужб. У виданні використано архівні кримінальні та
оперативно-розшукові справи, інформаційно-аналітичні документи радянських
органів держбезпеки, які зберігаються в Управлінні СБУ в Закарпатській області
та м. Києві. Цікавими для дослідників української діаспори будуть віднайдені
Аржевітіним спецповідомлення органів держбезпеки стосовно політичних
організацій карпатської еміграції в США й Чехословаччині. Уклав автор і список священників
Мукачівської греко-католицької єпархії, чиї архівні кримінальні справи
зберігаються в УСБУ в Закарпатській
області, інші інформаційні матеріали НКВС-НКДБ-МДБ УРСР.
Цінними є узагальнені відомості про структуру нелегальної
мережі ОУН Закарпаття 1944 – кінця 1948 р., її ватажків, акцій збройного
підпілля, втрати сторін. Опубліковані протоколи допитів учасників підпілля
також є пізнавальними з погляду вивчення минулого руху ОУН та УПА. Мовою
документів розповідається про радянські оперативно-бойові удари та репресії
проти нелегалів ОУН, духовенства, інтелігенції, інших верств населення.
Як зізнався автор, ця книга є першою у трилогії про
національно-визвольний рух на Закарпатті. Наступні, робочі назви яких «ОУН на
Закарпатті» та «Група Штаєра з Колочави», будуть продовженням висвітлення
боротьби за незалежність України на теренах краю. Саме закарпатська спроба
проголошення незалежної держави (хоч і вилилася в одну добу) за юридичними
ознаками є найбільш легітимною із п’яти, зроблених до 1991 року. І щоб
вона відбулася закарпатцям потрібно було
пройти не одне століття. Саме ця ідея і закладена у назві книги «Карпатська
Україна: епоха в добі». Й сама книга готувалася
не один рік (не дожив до виходу книжки один із рецензентів видання
доктор історичних наук Омелян Довганич), а віднайденню багатьох засекречений матеріалів він завдячує своїй
посаді народного депутата, яку обіймав два скликання. Не менш кропітким
видалося збирання свідчень очевидців, які у силу певних життєвих обставин не
завжди хотіли розповідати про ті трагічні роки. Так, вдалося розшукати та
отримати спогади секретаря-друкарки Президента Августина Волошина
Ребницької-Вароді Ганни Іванівни. 93-річна бабуся вже років зо 20 як втратила
зір.
Відомий у краї
науковець, краєзнавець та архівіст,
кандидат історичних наук Михайло
Делеган відзначив європейський підхід Станіслава Аржевітіна до самого процесу
підготовки книги. По-перше, у книзі
зібрано документи, які раніше не публікувалися, і на їх основі зроблена спроба
охарактеризувати життя і діяльність діячів світового рівня та головного діяча
історичних подій – простої людини. Причому читач має можливість самостійно оцінити віднайдені
документи. А по-друге, крім
документальних матеріалів, подана величезна кількість свідчень-спогадів живих
свідків тих подій. У радянські часи не було прийнято використовувати такі
методи досліджень і подачі матеріалів.
На презентації видання «Карпатська Україна: епоха в добі»,
яке відбулося 11 жовтня в Ужгороді, голова Закарпатської організації
Національної спілки краєзнавців України зазначив, що через рік відбудеться
святкування 75-річчя Карпатської України і до цієї події потрібно готуватися
заздалегідь. Таким вкладом у відзначення знаменної дати є вихід книги Станіслава Аржевітіна, яка
служитиме вагомим вкладом у формування свідомості як інтелігенції, науковців, так і
підростаючого покоління, вміння ними об’єктивно і справедливо оцінювати
історичні події та осіб, які творили українську державність і продовжують це
робити.