Софія Андрухович та Мар'яна Прохасько написали дитячу книжку

 
Софія Андрухович та Мар’яна Прохасько створили дитячу книжку «Сузір’я Курки». Вийде вона у «Видавництві Старого Лева» на початку квітня. І це – перша книжка у серії «Напиши мені книжку», яку започаткувала Мар’яна – на її запрошення автори писатимуть тексти, які вона ілюструватиме. «Сузір’я Курки» – це історія про дитинство і старість, про зв’язок між живими істотами і природою, про емпатію і страхи, про бабусю і дівчинку, рись і кота, про курку Марічку і велику зоряну курку Іскру, яка дивиться з небес.
Книжка «Сузір’я Курки» народилась із багаторічної дружби Мар’яни Прохасько і Софії Андрухович, із близькості, співпраці й взаєморозуміння, пише ВСЛ. Її творення стало справжньою пригодою – складною і непередбачуваною. Досвідом, який змінює і навчає. Мар’яна Прохасько стала не лише ілюстратором, а й режисеркою «Сузір’я Курки». Вона створила у книжці цілий світ у колажах, магічним чином поєднавши малюнки з фотографіями (фото – Олена Субач). Ролі виконали непрофесійні актори, які перейнялись історією і достовірно втілились у своїх персонажів. Текст написала письменниця Софія Андрухович.
«Коли я придумувала техніку до книжки, я хотіла, щоб це було щось інакше, ніж в «кротячих» книжках, – каже Мар’яна Прохасько. – Я хотіла, щоб ця моя нова «мова» була складніша, тонша, вишуканіша, абстрактніша. Мені було важливо передати графіку осені і графіку гір. І вперше в моїх книжках з’явилися люди. Це стало головним викликом. І моєю невдачею. Після багатьох спроб намалювати людські обличчя я побачила, що не можу намалювати так, як хочу. Так з’явилась ідея колажу. Я придумала знайти реальних людей, які би зіграли ролі персонажів книжки, і фотографа, який би їх сфотографував. Ця книжка перетворювалася на фільм і наша з Софією комунікація розширилася до більшої кількості людей. Я відчула себе трохи режисером і вирушила в Криворівню на пошуки бабусі – нашої головної героїні. Її я вибрала на службі в церкві серед кількох десятків інших бабусь, просто відчула, що це вона, підійшла до неї, розказала про нашу ідею і вона відразу погодилася. Її звати Василина Зеленчук і я вважаю, що вона найпрекрасніша бабуся з усіх можливих бабусь, які б могли зіграти роль старої Марії. Орисю зіграла донька моєї подруги Устина Шкутяк, яка зачарувала нас усіх своїм неповторним шармом і безпосередністю. Коли ми знайшли двох головних героїнь і фотографа Олену Субач, то вирушили у нашу головну гірську експедицію – власне на зйомки. І вже там, на місці, у процесі роботи зрозуміли, що тут живуть і наші герої другого плану: чоловіки Кулінський та Зелінський і тато Орисі. Кулінського і Зелінського ми також вибрали на службі в церкві, а тата Орисі люб’язно погодився зіграти місцевий священник отець Іван Рибарук. Все відбувалося доволі спонтанно і легко. Життя саме давало нам подарунки, а ми тільки встигали ними користатися».
У «Сузір’ї Курки» все навпаки: головна героїня тут – не дівчинка, а старенька бабуся Марія, яка живе високо в горах зі своєю улюбленою куркою Марічкою. Марія не припиняє з широко розплющеними очима дивуватись із цього світу і щодня відкриває для себе щось нове. Заради своїх друзів, дідусів Кулінського і Зелінського, Марія долає власні страхи і вирушає до темного лісу, в якому водяться кабанюки з крученими хвостами, ведмедевзі, які іклами розгризають скелі, а кігтями перетинають стовбури сосон, та інші чудовиська. На Марію з Марічкою в лісі чекають небезпеки, несподіванки, відкриття і справжні пригоди. Виявляється, що в лісових хатинках не завжди живуть лихі істоти, і що діти бувають хоробрішими й відповідальнішими від дорослих, і що навіть для літньої людини щось постійно трапляється вперше.