Софія Андрухович, яка у березні випустить новий історичний роман Амадока, каже, що письменницею хотіла стати завжди. «З дитинства, скільки себе пам’ятаю, я завжди мріяла стати письменницею, і це не тільки з батьком було пов’язано, але і з особливою роллю книг у житті, вони завжди були. Батько — в чомусь мій ідеал письменника. Коли ти починаєш займатися тим самим, то маєш вірити, що можеш зробити щось по-справжньому гарне, інакше немає сенсу», — повідомляє nv.ua.
Те, що змагання і суперництво з батьком, як і з іншими літераторами, безглузде, зізнається Андрухович, усвідомила тільки з часом. «Його метод виховання — не заважати дитині і не нав’язувати їй своїх очікувань», — додала письменниця.
На питання, чи можна в Україні літературною діяльністю заробляти на життя, Андрухович зізнається, що її доходи — це комбінація гонорарів від творів, що вийшли за кордоном, віднедавна — дохід від екранізації роману, а також переклади, більшу частину яких у їхній родині взяв на себе чоловік, письменник і перекладач Андрій Бондар.
«В Україні з цим дійсно складно, і здебільшого на доходи від продажу роману на території країни точно не проживеш», — визнала Андрухович.
Повну версію інтерв’ю з Софією Андрухович читайте в новому номері журналу НВ.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал