9 березня у Кропивницькому містяни вшанували 210 річницю з дня народження Тараса Шевченка читанням поезії та покладанням квітів. З самого ранку біля пам’ятника Кобзареві можна було побачити письменників, журналістів, краєзнавців, педагогів, представників закладів культури: Валерія М’ятовича, Василя Бондаря, Оксану Буянову, Надію Гармазій, Василя Левицького, Олену Баранову, Федора Шепеля, Бориса Ревчуна, Дмитра Смельняка, Ларису Хосяінову, Аліну Шевченко, Романа Любарського, Павла Чорного, Олександра Сікорського, Аллу Бабенко, Михайла Шульгу та інших. Інтелігенція Кропивницького читала улюблені вірші Т.Шевченка, а також власні твори. У форматі вільної розмови можна було почути міркування учасників акції щодо пророчих слів Кобзаря та нашого сьогодення.
Ініціатором заходу виступила Кіровоградська обласна організація Національної спілки письменників України. Зі слів організаторів, письменницький осередок Кропивницького має традицію щорічно збиратися біля пам’ятника Т.Шевченку. У час війни письменники докладають зусиль, щоби такі акції тривали, адже Тарас Шевченко – це унікальна постать, пізнавати яку можна все життя, а його «Кобзар» – це книга на щодень, яка відкриває всім охочим шлях до українського генія.
Як наголосила очільниця Кіровоградської обласної організації НСПУ Надія Гармазій, прочитавши вірш «Не гріє сонце на чужині», сьогодні дуже боляче від того, що чимало українців вимушено залишили свої домівки. «Чимало з тих, хто виїхав закордон, уже й повернувся – не витримали розлуки з рідним краєм. Та багато хто знайшов на чужій землі своє щастя. Втім, усім українцям, незалежно від того, де хто знаходиться, болить війна. Тому мені озиваються рядки Шевченкової поезії «Не гріє сонце на чужині». Бо Шевченко, який зі своїх відміряних долею 47 років на рідній землі прожив лише 15, дуже глибоко розумів, що таке чужина, що таке розлука з рідним краєм, і як це – коли ти далеко, а в твої Україні страшна біда», – зазначила поетеса.
Зворушливим та емоційним пуантом стала декламація «І мертвим, і живим…» у виконанні письменниці й перекладачки Оксани Буянової, яка нагадала присутнім про афористичні сенси цього складного твору та його відгомін у дні сьогоднішньому. «Шевченко з нами завжди, і ми також повинні бути з ним. І не тільки зараз і тут, а постійно. Ніколи не пізно відкрити Шевченка для себе», – підкреслила письменниця.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Письменник і журналіст Василь Бондар, вітаючи шановне товариство з Шевченковим днем, прочитав присутнім вірш свого земляка, відомого українського поета Івана Драча «Скиньте з Шевченка шапку», тим самим наголосивши у своєму виступі на потужному потенціалі українського митця, якого нам ще відкривати й відкривати, берегти своє, примножувати наше.
Уривок з поезії Шевченка «Зацвіла в долині…» зачитала присутнім письменниця Аліна Шевченко, закликавши присутніх носити в собі Україну, як ніс її в собі Тарас Шевченко.
Цікавим став виступ письменника та журналіста Василя Левицького, який надав слово найменшим учасникам акції – Мирославу та Дмитру Левицьким, у виконанні яких прозвучали вірші «Мені тринадцятий минало» та «Тече вода з-під явора».
Про важливість розуміти Шевченка із нього самого, відчувати його, пам’ятати, що він з нами з самого дитинства сказав під час свого виступу Дмитро Смельняк, який також розповів, що тепер нині ми маємо свободу – можемо приходити до Кобзаря, коли ми хочемо, а колись за подібні зібрання присутніх суворо карали.
Викладач Михайло Шульга подарував присутнім свої віршовані рядки, присвячені Кобзареві. А письменник і журналіст Роман Любарський переказав усіх творчій спільноті, присутній на урочистостях, вітання від письменника-земляка Григорія Гусейнова, який саме працює над книгою, присвяченою Тарасу Шевченкові.
Як наголосила одна з учасниць акції, письменниця Олена Баранова, «Саме у цей момент мені хотілося б, щоб пророчі слова Тараса Шевченка «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас сила і воля святая!» охороняли наших бійців, щоб вони прийшли живими, здоровими, щоб все було, як раніше, і навіть краще».
Акція тривала близько години, гуртуючи довкола небайдужих містян і всіх охочих вшанувати Кобзаря в день його народження. Як наголошують організатори та учасники цього заходу, вшановувати Кобзаря потрібно щиро й просто, без пафосних гасел, а в дружньому колі однодумців.