Твори українських класиків – від Тараса Шевченка й Лесі Українки до Івана Франка та Михайля Семенка – вперше виходять німецькою мовою. Укладали книжки відомі сучасні українські письменники.
Про це пише dw.com.
Українська література не є новим явищем на німецькому книжковому ринку. Переклади Сергія Жадана, Юрія Андруховича, Тані Малярчук та інших сучасних українських поетів та письменників вже давно можна знайти на полицях книгарень і бібліотек Німеччини. “Але варто було подивитися назад на 19-те чи на початок 20 століття, то там була прогалина, бо літератури цього періоду в німецькому перекладі просто не було. А тому було неможливо цитувати таких авторів, як, скажімо, Тарас Шевченко чи Леся Українка, і долучати (їхній спадок. – Ред.) до актуальних дискусій”, – говорить німецька перекладачка Клаудіа Дате (Claudia Dathe).
“Українська бібліотека” німецькою: від Шевченка до Гаспринського
Разом із українською письменницею Танею Малярчук Дате започаткувала проєкт Ukrainische Bibliothek (“Українська бібліотека”). Загалом вісім томів з німецькими перекладами українських класиків мають з’явитися в рамках спільного проєкту з видавництвом Wallstein – від романтика Тараса Шевченка до футуриста Михайля Семенка. До одного з томів увійдуть тексти кримськотатарського просвітника Ісмаїла Гаспринського. “Нам було важливо показати також кримськотатарську перспективу. Адже наш проєкт – це також проєкт з деколонізації“, – пояснює Дате.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Можливою “Українська бібліотека” німецькою стала завдяки грантам різних державних і приватних інституцій як німецького, так і європейського рівня. “Без підтримки ми би дійсно не змогли цього зробити”, – зазначає в розмові з DW Андреа Кніґґе (Andrea Knigge) з видавництва Wallstein. Мовляв, це не той випадок, коли видавництво може профінансувати видання і сподіватися на прибутки з продажу. “Але концепція, яку нам представили, нас настільки переконала, що ми навіть не замислювалися. Нам одразу було зрозуміло, що ми хочемо брати в цьому участь, адже в цей час багато чого можна робити неправильно в плані підтримки України. Але тут можна зробити все лише правильно”, – говорить Кніґґе.
Поки що на ринку з’явилися перші два томи – з вибраними творами і частиною щоденника Тараса Шевченка, а також з оповіданнями Лесі Українки. Такий вибір пов’язаний не лише з хронологією – Шевченко є найстаршим в “Українській бібліотеці”, – але й зі значеннями цих класиків як для української літературної традиції, так і в історії країни загалом, пояснює укладачка Клаудіа Дате. Звертаючись у своїй поезії до історичних подій 17-го та 18 століття, Шевченко, за її словами, “робить також внесок у формування (української. – Ред.) нації, надаючи подіям нової поетичної форми та роблячи їх таким чином зрозумілими та доступними для широкого кола людей”.
“Але для нас також важливо було подати в особі Лесі Українки важливий жіночий голос”, – додає Клаудіа Дате. Цій українській письменниці, що творила на зламі 19-го та 20 століть, за словами укладачки, було важливо “знайти та артикулювати позицію України в Європі, що перебувала під впливом різних мов, віянь та інтелектуальних проявів”.
Тарас Шевченко: “великий і неперекладний”
Дате та Малярчук курують весь проєкт “Українська бібліотека”, але окремі томи мають своїх укладачів. Шевченком у проєкті опікувався письменник Юрій Андрухович. Він називає класика “великим і неперекладним поетом”. “Будь-яке намагання відтворити цей його поетичний потік якоюсь іншою мовою відразу ж приречене на певний неуспіх. Тобто Шевченко розкривається як геній тільки тим читачам, яким доступний його оригінал”, – зазначає Андрухович у розмові з DW.
Батрікс Керстен (Beatrix Kersten), що переклала твори класика для “Української бібліотеки”, це частково підтверджує. “Що стосується рим, то мені довелося десь піти на поступки”, – говорить вона в розмові з DW. За словами перекладачки, їй почасти просто не вистачило часу, щоб заглибитися і зрозуміти кожну риму поета та “максимально точно” відтворити її німецькою. Викликом для неї був також переклад творів, де Шевченко описує жінок: “Мені почасти важко були позбутися відчуття сильного кічу для сучасних вух”. Але зрештою більшість цих творів, за її словами, не увійшли до збірки.
Натомість левова частка книжки припадає на його “Журнал” – написаний російською щоденник поета. “Мені здалося, що саме сучасному німецькомовному читачеві, читацтву на заході Європи чи загалом у західному світі він стане по-людськи ближчим, симпатичнішим і зрозумілішим, якщо ми в цій книжці будемо мати його щоденник”, – вважає Юрій Андрухович.
Андрухович: Програма Шевченка не виконана
Більше розуміння не лише Шевченка, але й України та її історії з боку німецького читача – це те, на що сподівається і перекладачка Керстен. “Адже у нас у Німеччині існує брак знань і, як наслідок, брак емпатії щодо України, – говорить вона. – Дуже важливо дати німецьким читачам в руки щось, що дасть їм зрозуміти: усе це має історію, Україна існує вже давно, це не нова держава”. Адже останнє – саме те, в що хоче змусити повірити німців російська пропаганда, переконана перекладачка: “Тому, звісно, потрібні свідчення, докази, те, що можна прочитати, з чим можна познайомитися, аби зрештою дійсно змінити думку”.
І тут актуальність Шевченка, як випливає зі слів Юрія Андруховича, очевидна: “Шевченко залишається нашим сучасником, тому що невиконаною до сьогодні залишається його програма: звільнення України від Російської імперії”. Нинішню війну Росії проти України Андрухович називає одним з історичних піків, “коли ось цей Шевченків заповіт в широкому сенсі набуває оцього “бути чи не бути” для нас”.
Леся Українка – “передвісниця модернізму”
Інші, але так само актуальні теми, за словами укладачки Клаудії Дате, порушує у своїх творах і Леся Українка. Дате називає поетесу й письменницю “передвісницею” модернізму та тих суспільних змін, які принесла з собою Перша світова війна, але яких не застала сама Леся Українка, що померла 1913 року. Зокрема, за словами Дате, ідеться про змінену роль жінки як у суспільстві загалом, так і в літературі зокрема. Це, каже укладачка, лише одна з актуальних і сьогодні тем – не лише для українського, але й для німецького читача. “Або питання життєвих шляхів, що випливають із походження людини, – називає Дате ще одну тему творів Лесі Українки. – Походження, рольові моделі (за статтю. – Ред.), поводження з радикалізацією, поводження з інакшістю – це все надзвичайно актуальні теми”.
Після виходу в “Українській бібліотеці” німецьких перекладів творів Тараса Шевченка та Лесі Українки у низці міст Німеччини, а також в Австрії та Швейцарії пройшли публічні читання. “Книжки продаються дуже добре. Ми вже маємо другий наклад”, – зазначає Клаудіа Дате і звертає увагу на рецензії у провідних німецькомовних ЗМІ. “Багато хто каже: Шевченко – ми принаймні чули це ім’я. Але Леся Українка стала для нас справжнім відкриттям”, – пояснює вона.
Наступними в рамках серії “Українська бібліотека” в Німеччині вийдуть твори Михайля Семенка, а також збірка оповідань різних українських класиків першої половини 20 століття. Вихід книжок запланований на червень 2026 року. На черзі – ще чотири томи: Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Іван Франко та Ісмаїл Гаспринський.