9 березня 2025 року у Вільнюсі, столиці Литви, відбулися масштабні тематичні заходи, присвячені 211-й річниці з дня народження Тараса Григоровича Шевченка – видатного українського поета, художника та духовного провідника нації.
Про це повідомляє lrt.lt.
Цей день став не лише приводом для вшанування пам’яті великого Кобзаря, а й можливістю для української діаспори та місцевих друзів України зібратися разом, згадати пророчі слова Шевченка та осмислити їх у контексті сучасних викликів, з якими стикається український народ. Заходи, організовані Посольством України у Литві, Громадою українців міста Вільнюс, Союзом українок Литви та українськими школами, об’єднали сотні учасників – від дітей до поважних гостей із України.
Святкування розпочалося з традиційного покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку у Старому місті Вільнюса, а продовжилося у Будинку національних меншин, де відбувся святковий перформенс. Окремі ініціативи, такі як покладання квітів до меморіальної дошки на будівлі Бібліотеки Вільнюського університету та заняття для дітей від Пласту у Литві, додали глибини та різноманітності програмі вшанування. Усе це ще раз підкреслило, що Шевченко залишається живим у серцях українців по всьому світу, а його творчість і далі надихає на боротьбу за свободу та гідність.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Заходи розпочалися з урочистого покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку, встановленого 3 вересня 2011 року за ініціативи Громади українців міста Вільнюс під керівництвом Наталії Шертвітєнє. Автор скульптури – київський митець Віталій Андріянов – зобразив молодого Тараса з книгою в руках, яким він був під час перебування у Вільнюсі в 1829–1831 роках. Саме тут, у литовській столиці, почав розкриватися його художній талант під наставництвом професора Яна Рустема.
Посол України у Литві Ольга Нікітченко, відкриваючи церемонію, наголосила на актуальності творчості Шевченка для сучасної України. У своїй промові вона зазначила: «211 років минуло, як народився Тарас Григорович Шевченко! Але ми і сьогодні по-новому розкриваємо і трактуємо його філософію, його творчість, «накладаємо» його слова на події в сучасній Україні. Вони додають духу нашим воїнам, віри в Україну і силу українського народу».
Учні української школи «Гравітація» зачитали безсмертні вірші Кобзаря, наповнивши повітря Старого міста Вільнюса його пророчим словом. Світлана Кулинич, вчителька української мови та літератури «Міжнародної української школи» у Вільнюсі, продекламувала власний вірш, присвячений Шевченку, що додало події особистого емоційного забарвлення. Окремо учні 8–9-х класів «Міжнародної української школи» разом із класними керівниками поклали квіти до меморіальної дошки на будівлі Бібліотеки Вільнюського університету. На дошці викарбувано слова Шевченка: «Вільно… дороге моєму серцю…», що нагадують про його зв’язок із містом, де він створив свій перший відомий малюнок «Се мій батько».
Святковий перформенс і дискусії: Шевченко як символ єдності та боротьби
Друга частина заходів відбулася у Будинку національних меншин, де Громада українців міста Вільнюс, Союз українок Литви та «Міжнародна українська школа» представили святковий перформенс на честь Тараса Шевченка. Підготували його Наталія Шертвітієне, Тетяна Моргун і Наталія Вінчковська разом із учнями 10–11-х класів. Наталія Шертвітієне, голова Громади українців Вільнюса, розповіла про продовження програми: «В Громаді мали продовження, дискутували з Миколою Поровським, Іваном Зайцем та іншими гостями з України». Ці дискусії стали майданчиком для осмислення Шевченківської спадщини в контексті війни, що триває в Україні.
Одним із ключових спікерів був Іван Заєць – український політик, народний депутат України І, ІІ, ІІІ, IV та VI скликань, який брав активну участь у становленні української державності. У своєму виступі він звернув увагу на зв’язок Шевченкових ідей із сучасними викликами, зокрема війною Росії проти України. За його словами, ця війна має геноцидний характер: «Зараз ця війна – це заявка на геноцид, знищення українського народу, і ми бачимо це по тому, що робиться на окупованих територіях. Прийшли і на другий день спалили українські книжки, заборонили українську мову, вишивку – усе українське».
Як зазначив Іван Заєць, нині потрібна безпрецедентна мобілізація нації: «Нам треба зараз мобілізуватися навіть більше, ніж ми були мобілізовані на початку цієї війни у 2014 році. Сьогодні повинна бути така суспільна мобілізація у всіх сферах національного буття, якої ще нація не мала. Починати цю мобілізацію треба з єднання – із формування влади національної єдності і уряду національного порятунку, щоб усі політичні сили тягнули цього воза однаково».
Він також наголосив на значенні мови як основи національної ідентичності, посилаючись на Шевченка: «Шевченко глибоко розумів, що мова – це дім буття. Не розмовляєш своєю рідною мовою – немає твого народу, немає твого дому буття». За словами Зайця, радянська система нав’язувала термін «рідна мова» як мову батьків, що призводило до русифікації: «Тоді вчили російською. Але Шевченко знав, що без своєї мови народ втрачає себе».
Продовжуючи думку про державність, Іван Заєць процитував відомий рядок Кобзаря: «В своїй хаті своя правда і сила і воля», і пояснив: «Тільки у власній державі народ може реалізуватися. Чужинець цього не зробить. Ми бачимо, що агресор робить на окупованих територіях». Він підкреслив четвертий Шевченківський імператив – ставку на силу народу: «Наша пісня, наша дума не вмре, не загине – от де люди, наша слава, слава України. Шевченко прославляє зброю, знає, що воля – на кінчику меча. Бідна та нація, яка не шанує своїх героїв і воїнів».
Характеризуючи сучасну війну, Заєць назвав її найжорстокішою за останні століття: «Ми переживаємо найтяжчі часи. Війна триває 11 років, 3 роки – в інтенсивній фазі. Росія застосувала все, навіть хімічну зброю. Це не легка війна, а найжорстокіша війна XXI і навіть XX століття». Він додав, що мета Росії – не просто захоплення територій, а знищення України: «Москва ставить питання остаточно вирішити українське питання – знищити українську націю, ліквідувати українську державу».
На думку Івана Зайця, ця війна є екзистенційною: «Війна зайшла у фазу виснаження, довготривалої війни. 11 років – це вдвічі довше, ніж тривала Друга світова. Це війна – або ми, або вони». Він закликав переосмислити історичне гасло «Геть від Москви»: «Сьогодні треба сказати «Геть Москву». Треба знищити Росію як абсолютне зло». За його словами, Росія керується ідеологією рашизму: «Рашизм – це не нова версія фашизму чи нацизму. Це винахід російського народу – тоталітарна, людиноненависницька ідеологія особливого людиновищення. Абсолютне зло не можна задобрити, його треба знищити».
Завершуючи виступ, Іван Заєць підкреслив, що день пам’яті Шевченка – це не лише вшанування, а й нагода для роздумів: «Сьогоднішній день – це не просто можливість віддати шану нашому пророкові Тарасу Шевченку. Це нагода говорити про те, що він нам заповідав, обмінятися думками».
Дитяча творчість і спадщина Кобзаря: Пласт у Литві долучився до святкування
Пласт у Литві провів окреме заняття для дітей, присвячене Тарасу Шевченку, про що організація повідомила у своєму дописі у Facebook: «Сьогодні ми провели цікаве та змістовне заняття, присвячене великому Кобзареві. Разом із дітьми вирушили у мандрівку сторінками життя Тараса Шевченка, роблячи зупинки на найважливіших моментах його долі. Одна з юначок підготувала захопливі ігри, що допомогли краще зрозуміти творчість і постать митця. Новаки створили чудову композицію «Садок вишневий коло хати», а старше юнацтво перевірило свої знання у вікторині та взяло участь у рухливій грі. Це була тепла зустріч, наповнена мудрістю Шевченкового слова, творчістю та активністю! Дякуємо всім, хто долучився!».
Ця ініціатива стала прикладом того, як молоде покоління українців у діаспорі зберігає зв’язок із національною культурою та спадщиною. Творчі завдання, як-от створення композицій за мотивами Шевченкових творів, ігри та вікторини допомогли дітям не лише дізнатися більше про Кобзаря, а й відчути його присутність у їхньому житті.
Організатори заходів – Громада українців міста Вільнюс, Союз українок Литви, Посольство України у Литві, українські школи «Міжнародна українська школа» та «Гравітація», а також Українська Греко-Католицька Церква Пресвятої Трійці у Вільнюсі – висловили щиру подяку всім учасникам. Як зазначили у дописі Посольства України у Литві: «Сьогоднішні заходи ще раз довели, що Тарас Шевченко живе в серцях українців у всьому світі. Його слово звучить і тут, у Вільнюсі, об’єднуючи нас навколо спільних цінностей – свободи, гідності та любові до рідної землі».
