Представники українського громадянського суспільства в рамках Мюнхенської безпекової конференції представили Маніфест сталого миру «Світ після нашої перемоги». Він містить візію повоєнного устрою та покарання країни-агресорки.
Маніфест став результатом кількамісячної роботи 24 українських публічних інтелектуалів та громадських діячів, які спробували «окреслити рамки української перемоги».
«Звільнення всієї території України і завершення військових дій не означає завершення війни. І справа не лише у відшкодуванні завданої шкоди і покаранні винуватих: розпалені антиукраїнські й антизахідні настрої та імперські амбіції як російської еліти, так і простих росіян рано чи пізно призведуть до наступної ескалації та війни. Щоб убезпечити Україну та світ від нової агресії, антивоєнній коаліції необхідно створити такі умови, наслідком яких стануть глибокі внутрішні зміни в РФ, що стали би гарантією сталого миру», — йдеться у тексті документу, який автори надали NV.
Світ вже не буде таким, як був до війни, переконані укладачі маніфесту, тому метою є не повернутися до передвоєнного стану, а врахувати його вади, що уможливили війну, і створити новий, безпечніший лад.
«Неможливо отримати мир ціною справедливості чи справедливість ціною миру. Для сталої міжнародної безпеки справедливість і мир мають бути досягнуті одночасно», — пишуть українські публічні інтелектуали.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Агресор має понести відповідальність за війну, передбачає маніфест.
- Злочинці мають бути покарані: за агресію, за воєнні злочини, за злочини проти людяності, за геноцид та за розпалювання ненависті, яке й призвело до немислимої у XXI столітті війни.
- Не всі втрати можна відшкодувати, загинули сотні тисяч людей, мільйони мають зруйноване життя. Але всі матеріальні збитки необхідно належно оцінити та відшкодувати, всі втрати — максимально компенсувати.
- РФ повинна понести статусні втрати, неприпустимо, щоб вона через світові організації впливала на міжнародну політику, агресор не може бути членом Ради Безпеки ООН.
- Вихід РФ з війни має враховувати пріоритет інтересів українського суспільства та повагу до суверенітету та територіальної цілісності України; юридичні акти, вчинені на окупованих територіях, є нікчемними.
Водночас Україна має право не лише вимагати правосуддя за вчинені росіянами злочини, а й отримати чіткі гарантії сталого миру в майбутньому, зазначає авторський колектив.
- Базовими передумовами сталого миру є набуття Україною членства в Європейському Союзі та НАТО.
- Західні суспільства мають позбутися століттями плеканих Росією стереотипів про російську велич, які потурали її імперській агресії та її колоніальній політиці щодо сусідніх країн.
- Росія повинна привести свій конституційний лад, суспільний устрій та політику до сучасних норм. Розвінчання концепції «русского міра» створить умови подальшої трансформації суспільної свідомості для деколонізації країни.
- Процес «дерашизації» мусить початись від подолання імперської історичної пам’яті, тобто відмови РФ від ідей історичної виключності Росії як окремої цивілізації, зверхності та територіальних претензій до сусідніх країн.
- Світова спільнота має вимагати демілітаризації та денуклеаризації РФ для зменшення ризиків майбутньої агресії.
- Відмова від російських енергоносіїв позбавить РФ можливості застосувати їх як зброю, а з іншого боку, прискорить перехід на зелену енергетику.
Автори маніфесту вважають, що втілення його ідей забезпечить сталий мир в інтересах всіх народів і на практиці реалізує в усій Європі гасло «Ніколи знову».
4 березня о 12:00 в Мистецькому Арсеналі в Києві відбудеться презентація та обговорення маніфесту за участі авторів та підписантів.
Авторами маніфесту стали:
Ольга Айвазовська, голова правління Громадянської мережі ОПОРА
Андрій Андрушків, молодший сержант ЗСУ, магістр теології
Костянтин Батозський, політолог
Микола Виговський, громадський діяч
Євген Глібовицький, директор аналітичного центру pro.mova
Ганна Гопко, голова правління Мережі захисту національних інтересів АНТС, Міжнародний центр української перемоги (ICUV)
Михайло Гончар, президент Центру Стратегія ХХІ, головний редактор часопису Чорноморська безпека
Володимир Горбач, виконавчий директор Інституту трансформації Північної Євразії
Ярослав Грицак, професор Українського Католицького Університету
Наталія Гуменюк, журналістка
Оксана Дащаківська, керівниця офісу Міжнародного фонду Відродження у Львові
Орест Друль, редактор Збруч
Павло Клімкін, міністр закордонних справ України в 2014—2019 роках
Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ
Олексій Ковжун, медіаконсультант
Олександра Матвійчук, голова Центру громадянських свобод
Масі Найєм, військовослужбовець ЗСУ, адвокат
Богдан Панкевич, співзасновник, член політради Української Галицької партії
Святослав Павлюк, виконавчий директор Асоціації Енергоефективні міста України
Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської та Львівської бізнес-шкіл
Роман Романов, директор програми «Права людини і правосуддя», Міжнародний фонд Відродження
Тарас Стецьків, народний депутат України п’яти скликань
Олександр Сушко, виконавчий директор Міжнародного фонду Відродження
Дмитро Шульга, директор програми «Європа і світ» Міжнародного фонду Відродження