Британський письменник індійського походження Салман Рушді опублікував у виданні The Guardian статтю, яку написав з нагоди сорокової річниці виходу свого найвідомішого роману – “Опівнічні діти” (1981). У статті він розповів про джерела свого натхнення, про пошуки відповідної мови оповіді та чому Індії, яку він описав в романі, більше не існує. suspilne.media переклало головні тези.
За словами Рушді, він задумав великий роман про Індію ще тоді, коли був нікому не відомим початківцем-письменником. Йому завжди подобалися розлогі історії з безліччю сюжетних ліній, з великою кількістю персонажів, із зображенням різних сторін життя. Салман хотів створити твір такого ж масштабу, але абсолютно не знав, як почати. Тоді він вирішив перечитати улюблені романи, які, на його думку, відповідали цим вимогам.
Рушді в статті згадує безліч класичних романів: від “Злочину і кари”, “Анни Кареніної” і “Мертвих душ” – до англійських письменників, на кшталт “Ярмарки суєти” Вільяма Текерея і “Холодного будинку” Чарльза Дікенса. З французьких творів Рушді окремо згадав “Гаргантюа і Пантагрюель” Франсуа Рабле.
З більш сучасних письменників Рушді виділив “Бляшаний барабан” Ґюнтера Ґрасса, “Сто років самотності” Габріеля Гарсіа Маркеса, “Пастка-22” Джозефа Геллера, “Чорний принц” Айріс Мердок і “Створення представника для планети Вісім” Доріс Лессінг.
Іншим важливим джерелом натхнення для Рушді стали індійські епічні розповіді – “Махабхарата” і “Рамаяна”, а також збірник історій “Панчатантра”. Письменник звернувся і до казок, і до індійської традиції усних оповідань.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Далі, оскільки він хотів написати сімейну сагу, Рушді перечитав “Будденброки” Томаса Манна, а оскільки його темою повинна була стати історія – звернувся до однойменного роману Ельзи Моранте. Нарешті, з огляду на те, що місцем дії майбутнього твору мав стати Бомбей (Мумбаї), Рушді згадав традиції Боллівуду – індійського кіно, в якому драматичні сюжети про підміну новонароджених дітей звичайна справа.
Рушді працював над “Опівнічними дітьми” п’ять років. Одне з головних питань було пов’язане з вибором мови оповіді. Письменник не хотів писати на літературній англійській, бо мав намір передати всю мовну та етнічну строкатість Індії, де співіснують п’ять офіційних мов (хінді, урду, гуджараті, маратхі та англійська) і ще використовуються їх “суміш” – “бамбаїя”.
Вихід із ситуації підказали романи Філіпа Рота, де в тексті часто зустрічаються слова на їдиш. За його прикладом Рушді вирішив наповнити свій роман неанглійськими словами, або пояснюючи в тексті їх значення, або залишаючи їх без пояснення, якщо зміст зрозумілий з контексту.
Рушді також розповів, що використовував в романі багато автобіографічних деталей. Його герой-оповідач, Салем Синай, в дитинстві живе в тому ж районі Бомбея, де проживав письменник, і ходить в ту ж школу, яку відвідував Рушді; образи багатьох приятелів Салема також списані з дитячих товаришів письменника.
Щоб вбудувати приватну історію Салема в історію Індії, Рушді придумав наступний прийом: його герой щиро вважає себе головною причиною того, що відбувається в країні, а оскільки життя в Індії в міру його дорослішання тече зовсім не так, як йому хотілося б – це справляє спочатку комічний, а потім все більш драматичний і навіть трагічний ефект.
Однак, пише Рушді, сьогодні, через 40 років після виходу “Опівнічних дітей”, він відчуває, що у цього переконання героя є вагомі підстави: ми всі, як і він, каже письменник, “прикуті до історії”, і наша історія – наша спільна невдача і вина.
За словами Рушді, сьогоднішня Індія сильно відрізняється від тієї Індії, про яку він писав в кінці 1970-х років, причому в гіршу сторону: націоналістичні настрої та дух нетерпимості, релігійний фанатизм, нападу на жінок, авторитарні риси політичного режиму.
“Індія належала всім нам, принаймні я так вірив. І досі вірю, навіть попри те, що зростання жорстокого сектантства вважає інакше. Але я знаходжу надію в рішучості індійських жінок і студентів коледжів протистояти цьому, повернути стару, світську Індію і відкинути темряву. Я бажаю їм всього найкращого. Але зараз в Індії знову опівніч”, – пише Рушді.
Роман “Опівнічні діти”, який відрізняється вкрай різноманітними техніками оповідання, написаний, зокрема, в жанрі магічного реалізму – сюжет будується на допущенні, що всі діти в Індії, що народилися в період від півночі до години ночі 15 серпня 1947 року – в перший день після проголошення незалежності країни – наділені магічними здібностями.
Відразу після публікації про Рушді заговорили як про дуже помітного письменника. Його роман отримав кілька престижних літературних премій, зокрема Букерівську, а у 1993 році був визнаний найкращим Букерівським переможцем за 25 років існування премії.
В українському перекладі “Опівнічні діти” виходили у видавництві “Юніверс” (2007 рік, переклав з англійської – Н. Трохим).
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.