У Золочівському замку відкрилася одна з його давніх інтриг. Як інформує сектор комунікації та зв’язків з громадськістю імені Б.Г. Возницького, про це повідомив у соцмережі генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв Тарас Возняк.
Багато років на замковому подвір’ї експонуються два загадкові камені з різьбленими написами, які породжували численні здогади та легенди. Текст на них висічений не повністю: видно лише початкові літери, а решта позначена крапками.
Десятиліттями аматори таємниць і прихильники конспірології пов’язували ці реліквії з лицарями Ордену тамплієрів – попри те, що сам орден був знищений ще на початку XIV століття після страти великого магістра Жака де Моле. Звісно, камені потрапили до замку з набагато ближчої епохи. Найімовірніше, це доба романтизму XIX сторіччя, коли в парках та маєтках було заведено облаштовувати символічні поховання й таємничі гроти. Проте на ґрунтовне опрацювання напису тривалий час бракувало часу.
Але тут допоміг випадок, доброзичливий розшифровувач та Штучний Інтелект!
«До мене як директора, написав листа колега Артур Ратинський (Artur Ratyński)», – розповідає Тарас Возняк. Ось його зміст:
«Не знаю, чи напис на камені з готичними літерами, що стоїть на подвір’ї Золочівського замку, уже прочитано. Коли кілька років тому я відвідував замок, в інформації біля каменя йшлося про те, що напис розшифрувати не вдалося. Тому дозволю собі передати Вам результат своїх пошуків.
Напис – це не шифр, а скорочення: вирізьблено перші літери послідовних слів, а кожну пропущену літеру замінено крапкою. Текст – це фрагмент «Трену XII» Яна Кохановського, польською мовою:
Kłosie mój jedyny,
Jeszcześ mi się był nie stał, a ja twej godziny
Nie czekając, znowu cię w smutną ziemię sieję:
Ale pospołu z tobą grzebię i nadzieję;
Дослівний переклад українською:
Колосе мій єдиний,
ти ще не встиг мені достигнути, а я, твоєї години
не чекаючи, знову сію тебе в сумну землю;
та разом із тобою ховаю й надію.
На камені це виглядає так:
K····· m·· j·····
J······· m· ſ·· b·· n·· ſ··· a j· t··· g······
N·· c······· Z···· c·· w ſ····· z····· ſ····
A·· p······ z t··· g······ i n·······
Збігаються перші літери всіх 28 слів у тій самій послідовності, а кількість крапок відповідає кількості пропущених літер. Прочитання ускладнював шрифт: готичне «c» легко сплутати з «r», а довге «ſ» — це давня форма літери «s».
«Трен XII» — це плач батька після смерті дитини. Тому я вважаю, що камінь є пам’яткою про померлу дитину, яку поставив хтось із батьків, імовірно в XIX столітті. З цим узгоджувався б і другий камінь — з вінком із квітів та терновим вінком. Проте це лише моє припущення.
Напис я прочитав за допомогою ШІ-асистента Claude (компанії Anthropic). На основі моїх фотографій ми переписали літери та крапки, а потім програма переглянула збірку польських текстів у Вікіджерелах, шукаючи рядки з таким самим порядком перших літер».
Керівник Галереї Тарас Возняк щиро подякував колезі Артуру Ратинському за цінну допомогу.
Він нагадав, що поруч стоїть і другий камінь, напис на якому значно коротший, а поле оздоблене переплетенням двох вінків – квіткового як образу життя та тернового як символу страждання й смерті. Імовірно, там викарбувано ім’я дитини чи коротке прощальне слово.
Ці камені, привезені свого часу до Золочева з пагорба біля села Новосілки, є надгробками або кенотафами – символічними пам’ятниками скорботи. Подальші пошуки в метричних книгах та архівах місцевих дідичів можливо допоможуть встановити родину, яка пережила цю трагедію, і остаточно прочитати таємницю другого каменя.
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал