Польські читачі обрали «Null» Щепана Твардоха найкращим польським романом 2025 року.
Роман «Null» польського письменника Щепана Твардоха, присвячений війні Росії проти України, став переможцем читацького плебісциту «Польський роман 2025 року», організованого Gazeta Wyborcza. Результати голосування своїх читачів і читачок видання оприлюднило на своєму сайті.
Книжка посіла перше місце, залишивши позаду твори відомих польських авторів – зокрема Радека Рака та Якуба Жульчика. У коментарях до результатів плебісциту читачі підкреслювали, що «Null» є літературою високого рівня і доповнює уявлення про війну в Україні глибоким психологічним виміром.
Про це повідомляє naszwybir.pl.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Про що «Null»?
«Null» вийшов друком на початку 2025 року у видавництві Marginesy – після десятиліття співпраці Твардоха з іншим видавництвом – Wydawnictwo Literackie. Для читачів несподіванкою стала й сама тема – письменник уперше вирішив зробити предметом свого роману сучасні події – війну в Україні. Книжка з’явилася одночасно польською мовою та німецькою – у перекладі Олафа Кюля.
Головний герой роману – 43-річний історик з Варшави на прізвисько Кінь, який у лютому 2022 року їде з Польщі на український фронт. Як зазначав літературний критик Даріуш Новацький, герой вирушає туди «в пошуках смерті».
Втім, війна є не єдиною темою книжки. Не менш важливим є внутрішній монолог героя та складна родинна історія – бабуся з німецьким корінням, дід з України, пов’язаний з SS-Galizien і УПА, польські родичі, вбиті під час Волинської трагедії, та батько, який прагнув зробити з дітей «нормальних європейців», відрізавши їх від травматичної спадщини.
Через цю багатошарову історію Твардох, як пише Wyborcza, підважує уявлення про однорідну польську ідентичність, показуючи її як складну, суперечливу і часто болісну конструкцію.
Війна як особистий і літературний досвід
В інтерв’ю Gazeta Wyborcza Щепан Твардох називає 24 лютого 2022 року «одним із найдивніших днів у своєму житті». За його словами, тоді він одразу хотів їхати в Україну, не до кінця розуміючи – з якою метою, однак через обмеження на видачу паспортів у перші дні війни це виявилося неможливим.
Натомість письменник долучився до допомоги на польсько-українському кордоні – возив українських біженців, займався гуманітарною підтримкою. Згодом, як він сам формулює, почав зосереджуватися на «допомозі негуманітарній». На запитання Пьотра Андрусечка, чому він вирішив допомагати війську, а не цивільним, письменник відповів: «Мене цікавить допомога українському війську, бо саме воно створює лінію, яка відділяє нормальне життя людей у Києві, з яких так багато мають цю війну в дупі, від чергових буч і ірпенів».
Письменник зізнається, що не відразу усвідомив війну в Україні як власну літературну тему, а не лише як катастрофу, що відбувається поруч. Водночас він зауважує: війна завжди була присутня в його письмі. За словами Твардоха, він фактично не написав жодної книжки, в якій не було б війни – навіть якщо вона існувала лише у тлі. Це, на його думку, пов’язано і з історичним досвідом регіону, з якого він походить, і з відчуттям, що Друга світова війна в культурному сенсі все ще залишається близькою.
У тому ж інтерв’ю письменник відкидає закиди щодо «ризикованості» письма про війну, яка ще триває. Він наголошує, що бачив цю війну на власні очі й не вважає, що не має права про неї писати. Водночас Твардох усвідомлює свою позицію – з одного боку, він не є українцем, з іншого – не має достатньої дистанції, щоб дивитися на війну відсторонено.
Як з’явився «Null»
«Я не знаю, наскільки ця війна є моєю. Під час одного з моїх прифронтових виїздів із гуманітарною допомогою мені – неофіційно, не знаю, наскільки серйозно – пропонували підписати контракт із ЗСУ. Якби я це зробив, то, ймовірно, не потрапив би в окопи, а радше до пресслужб чи туди, де на війні потрібні письменники. Зрештою, я не знаю. Нестача людей в українській армії є величезною. Якби це була моя війна, я б цей контракт підписав. Я цього не зробив, бо маю дітей, яким потрібен батько, хоча для моїх українських знайомих це не є аргументом. Не зробив цього також тому, що Україна – це все ж не моя держава, щодо якої я маю обов’язок оборони», – говорить Твардох.
Головний персонаж роману «Null» – вигадана постать, яку, як зазначає автор, у мирному житті нічого не тримає, і тому він може дозволити собі піти на фронт. Це не альтер его письменника і не його речник, а самостійна літературна фігура.
Досвід війни, як підкреслює Твардох, був для нього реальним ще до початку роботи над романом. Одним із ключових моментів він називає перебування в окопах під обстрілом – досвід, який, за його словами, радикально змінює сприйняття реальності, навіть якщо йдеться не про найнебезпечнішу ділянку фронту.
Ідея «Null» народилася після спроб написати нон-фікшн-есе про війну на замовлення німецького видавця. Письменник зізнавався, що пів року працював над текстом і не міг його зрушити з місця, попри масштабну підготовку й читання класичних праць про війну. Лише в момент найбільшої творчої кризи він вирішив повернутися до художньої форми, усвідомивши, що саме роман є для нього єдиним можливим способом говорити про цей досвід.
Як зазначає Твардох, «Null» був написаний не з міркувань запитів ринку чи очікувань читачів, а через внутрішню необхідність. Письменник висловлював сподівання, що читачі знайдуть у цій книжці щось інше, ніж те, що досі читали або чули про війну в Україні.
«Null» як «Герника»
Німецький літературний критик Карл-Йозеф Мюллер порівняв «Null» із картиною «Герніка» Пабло Пікассо – символічним образом війни та насильства. За його словами, якби диктатор зі сходу спитав Твардоха, чи він написав «Null», відповідь могла б звучати так само, як у відомій анекдотичній історії з Пікассо: «Ні, це ти».
На думку критиків, роман Твардоха є не лише книжкою про війну в Україні, а універсальною історією про людину, затиснуту між минулим і теперішнім, між потягом до смерті та жадобою життя.
Хто такий Щепан Твардох
Щепан Твардох – польський письменник і публіцист, один із провідних авторів сучасної польської літератури. Його твори вирізняються складною структурою – автор постійно балансує між реальним і фантастичним, психологічним і історичним, справжнім і альтернативним. Твардох родом із Сілезії, закінчив Сілезький університет у Катовіце за спеціальністю соціологія та філософія. Він добре знає сілезьку мову та культуру і є експертом зі зброї, що неодноразово відображалося у його творах.
Літературну кар’єру Твардох розпочав на початку 2000-х із публікацій у польських газетах і журналах. Перший літературний дебют припав на 2003 рік з оповідання «Гміна», а перший роман «Sternberg» вийшов у 2007 році. Його твори неодноразово номінували на головні польські літературні премії, серед яких «Ніка» та премія Гдині. Їх також відзначали за кордоном – зокрема премією фонду Косьцельських і німецькою літературною премією «Brücke Berlin».
Книги Твардоха перекладено українською – «Морфій» (Харків: Фабула, 2018), «Король» (Харків: Фабула, 2020), «Покора» (Харків: Фабула, 2024) та «Холод» (Харків: Фабула, 2025).